6 листопадаГлибоччина відзначала 156-ту річницю від дня народження Ольги Кобилянської форумом літературної творчості молодих авторів «Людина з народу».
З різних куточків Буковини з’їхалися відомі громадські діячі, імениті письменники та просто поціновувачі художнього слова.Дипломи переможців отримали учасники з Кельменеччини – Валентин Волощук, який здобув III місце та Богдан Грубий, який виборов I місце. Вітаємо переможців та бажаємо їм подальшого творчого успіху.
26 листопада у меморіальному музеї-садибі Михайла Ткача у рідному селі Лукачани на Кельменеччині, з нагоди 87-ї річниці від дня народження відомого земляка працівники культури провели поетичну годину «Зійдемось друзі, тай на отчім крузі...».
Ведучі вкотре поринули у спогади… Згадували дитячі та юнацькі роки поета, увесь його творчий шлях. Присутні у музеї-садибі сусіди, активні жителі села, педагогічні працівники, голова ветеранської ради декламували вірші славетного односельчанина. Спогадами про Маестро поділилися сусіди, голова сільської ради Віктор Косташ та Надія Гордич. По телефону поділилася згадками і сестра поета Надія Ватаманюк, засновниця музею. Звучали пісні Михайла Ткача «Марічка», «Ясени», «Засумую я», «Благословенна будь, родино!».
Я скрізь нестиму гордість на чолі,
Що колискове щастя висоти
Збагнув навіки на маминій землі.
М. Ткач
Такі слова сказав на всю Україну Михайло Ткач – наш земляк, відомий усьому світові поет-пісняр, кінодраматург, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, лауреат Державної премії України імені Т Г. Шевченка.
Ні труни, ні хрестів і ні тризни!
Прямо в яму, на віки-віків!
Чорна сповідь моєї Вітчизни
І її затамований гнів.
А. Листопад
Голод… Мало знайдеться не тільки в історії України, а й у світі, таких жахливих трагедій, як Голодомор 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років, який випав на долю найродючішої і найблагодатнішої землі – України. Це була безкровна війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.
Не звільняється пам’ять, відлунює знову роками.
Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.
Адлер Коралів
На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Пам'ять-нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Чимало сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбувано слова про голод, про зумисне підготовлений голодомор.