Новини

ВИПОВНЮЄТЬСЯ 100 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАРІЇ ГУДИМИ

3 липня 2026 року виповнилося 100 років від дня народження знаної майстрині народної вишивки, збирачки та популяризаторки фольклору, яскравої представниці народної культури Буковинської Гуцульщини Марії Власівни Гудими.

Марія Гудима (03.07.1926 – 08.02.2013) – відома й самобутня майстриня народної вишивки, заслужена майстриня народної творчості України, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва. Рідним для неї є село Виженка, що на Вижниччині.

Любов до української мови та фольклору майбутній майстрині прищепив батько, Влас Хоров’юк, а від матері Христини, яка рано пішла з життя, Марійка встигла перейняти любов до вишивання.

Дитинство Марії Гудими важко назвати безтурботним, не була безхмарною і її юність. У важкі міжвоєнні роки треба було виживати, а тому люди ткали полотно, вишивали сорочки та рушники й міняли їх на харчі. Намагалися вишити якнайбагатші візерунки – таку річ швидше хотіли обміняти.

Марія Гудима була знайома з Ольгою Кобилянською. Навіть більше: Ольга Юліанівна часто навідувалася до Виженки у справах і приносила Марії журнали, надруковані рідною мовою, заохочувала її до самоосвіти й радила не чекати легших часів.

За фахом Марія Гудима – бібліотекарка. Вона понад 30 років уміло поєднувала свою основну працю в місцевому будинку відпочинку «Зелені пагорби» з вишиванням.

Жінка завжди керувалася власним гаслом: любити людей, робити добро, шукати, творити, працювати. Вона записувала зразки усної народної творчості: коломийки, вірші, а також добре вміла розписувати писанки. Це допомагало їй проводити безліч заходів, вечорів-зустрічей із відомими та маловідомими особистостями краю. Ці вечори доповнювалися виставками авторських виробів майстрині та майстер-класами. А ще Марія Гудима знала багато карпатських легенд, оповідок, гуморесок, придибашок, казок, переказів, приказок і щиро ділилася ними. Ця натхненна та благословенна праця знайшла своїх численних поціновувачів серед відпочивальників санаторію, яким знову й знову хотілося приїздити на відпочинок саме в «Зелені пагорби».

Дивовижна природа рідних Карпат додавала майстрині сил та натхнення для творчості. Вона вишила багато чоловічих та жіночих сорочок, скатертин, рушників, тематичних панно, килимів. Володіла різними техніками вишивання: гладдю, низинкою, штапівкою, хрестиком. Створила філігранні вишиті портрети видатних постатей – Юрія Федьковича, Тараса Шевченка, Івана Франка.

Що цікаво, більшість робіт майстрині, хоч і мали народну основу, були наділені авторськими поетичними назвами: скатертина «Вечірня заграва», жіночі блузи – «Незабудки», «Кучерява», «Виженська»; ікони – «Мати Божа з дитям», «Ісус Христос»; рушники – «Карпатські зорі», «Золота осінь», «Зацвіла калина», «Чорнобривий», «Веселка»; доріжки – «Гарасова», «Карпатські смерічки», «Виженська писанка». Кожна її творча робота – це частина її карпатської душі, волелюбності, яка випромінювала енергію та доброту.

З 1949 року Марія Власівна була активною учасницею районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних мистецьких заходів.

Її ім’я вписане в історію народної культури Буковинської Гуцульщини, Чернівеччини та України загалом, поруч зі славними земляками Георгієм Гарасом, Фрозиною Гулей та багатьма іншими світлими й сильними іменами складного часу.

Однією з найбільших таємниць цих діячів є те, як, переживши глобальний катаклізм світової війни, можна було зберегти щирість серця і таку сильну любов до життя, котра проступає з кожного орнаменту й звучить у кожній зібраній народній пісні.