Кажуть, наївним живописом може займатися лиш людина з чистою душею. Та, яка бачить світ приблизно як дитина. Наївне малярство – щире, стихійне, інтуїтивне і «поза правилами».

«Секрет неймовірної привабливості наївного мистецтва, скоріш за все, криється у його максимальній щирості. Можна навчитися бути художником, але навчитися бути художником-наївістом неможливо – ці люди малюють не розумом, не вмінням, а серцем» , — пише дослідниця наїву в українській культурі Олена Афанасьєва.

Власне, десь так інтуїтивно і «поза правилами» творить Іван Угрин. Людина непересічна: від малої дитини колекціонує цікаві речі, зберігає свою першу (зовсім крихітну) сорочку, у зрілому віці почав малювати картини-метафори (кожна із загадкою). Любить створювати щось цікаве своїми руками — чи то фонтан, чи піч просто неба, а чи статую-метафору. В себе вдома має кімнату-музей, де відвідувач побачить еклектику у чистому вияві: старожитні фотографії, розмальований череп із афоризмом, десятки цікавих статуеток та зразків посуду різних країн світу і метафоричний герб родини Угрин із генеалогічним деревом на звороті. Цей музей знаходиться у Снятині, але його немає на жодній карті. Його відвідати може тільки той, кому довіриться власник колекції і впустить у свій світ.

22 квітня на базі Буковинського центру культури та мистецтва відбувся обласний семінар-практикум для спеціалістів структурних підрозділів та керівників клубних закладів «Культурний проєкт: від задуму до грантової заявки».

Велика зала Центру наповнилася творцями культурного простору, готовими розвивати громади: фахівцями у сфері культури сільських, селищних та міських рад, керівниками клубних закладів і представниками молодіжних рад.

Минулого тижня у Кельменцях відбувся регіональний благодійно-мистецький фестиваль «Христос Воскрес — воскресне Україна». Гідно представив нашу громаду на цьому форумі єдності Зразковий аматорський театр юного глядача під керівництвом Лесі Микитенко.

Хотинські артисти презентували театралізоване дійство «Веснянкові передзвони — писанкові долі». У цій постановці юним акторам вдалося майстерно поєднати автентичні традиції нашого краю з духовним піднесенням Великодніх днів. Виступ став одним із найяскравіших моментів фестивалю, подарувавши глядачам щирі емоції та відчуття нерозривного зв’язку поколінь.

17 квітня глядацька зала Центру культури Хотинської міської ради була вщент заповнена. Близько 400 хотинчан — від учнівської молоді до людей поважного віку — зібралися на благодійний показ документальної стрічки «Вовк. Страху нема».

Це не просто кіно про війну. Це подія, що стала живим нагадуванням: справжні Герої сьогодні не на екранах Голлівуду, а в окопах та на бойових завданнях, де щомиті виборюють право України на існування.

Перед початком сеансу присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх оборонців, які віддали життя за нашу свободу. Тиша, що запанувала в залі, була сповнена глибокої вдячності та болю втрати.