Нам 80.
Вже понад 10 років у перший літній місяць, коли природа милує око пишнозеленим цвітом, столиця буковинського краю гостинно приймає численних учасників та гостей обласного благодійного фестивалю народної творчості людей з інвалідністю «На крилах надій».
Цей фестиваль – особливий, адже тут важко визначити переможців, визначити кращих з кращих. Всі учасники – вже переможці, переможці над обмеженнями, переможці над обставинами. Ані тяжкі хвороби, ані життєві негаразди не змогли заглушити такого людського бажання творити і самореалізовуватися. Конкурсанти радо демонструють свої таланти у співі, музиці, танці, художньому читанні, літературній творчості, декоративно-ужитковому мистецтві. Фестивальні заходи не мають чітко визначених часових рамок. Навіть після завершення гала-концерту та нагородження учасники і гості не поспішають розходитися. Численні глядачі зізнаються, що цей захід приваблює їх своєю теплою атмосферою та душевністю. Навіть літературно-мистецька вітальня називається просто і щиро – «У родинному колі». А ще, фестиваль – це приємна і слушна нагода щиро поспілкуватися зі своїми однодумцями, розповісти їм про сокровенне, поділитися творчими планами на майбутнє.
Детальніше...
Нам 80.
Здається це було зовсім недавно… Квіти, привітання, щирі слова вдячності, високе крісло, встелене буковинським килимом з малиновими ружами, а головне – тепле коло друзів та однодумців. Один із справжніх фундаторів буковинської фольклористики, збирач та знавець культури народної Авксентій Федорович Яківчук святкував свій ювілей. З того часу минуло майже два десятиліття, Авксентій Федорович вже давно у кращих світах. Напевно він і там продовжує подорожувати стежками краю малинових руж.
Це не дивно, адже понад півстоліття стежки-дороги Авксентія Яківчука пролягали від села – до присілка, від містечка – до хутірця, де у найвіддаленіших куточках Буковини пробуджується, дихає, відгранюється словом, мелодією, неповторним ремеслом проста народна талановитість. Чи ж вміємо, чи хочемо схилитись перед нею? Як би ж то! Життєвий приклад цього мудрого чоловіка вчить, що це обов’язок кожного з нас. Він не соромився віддати шану й тепло серця рукам і розуму самородків рідної землі. Співаків і співачок, яких, може, окрім Авксентія Федоровича ніхто не чув (багатьох з них, на жаль, уже й не почуємо), записував, видавав збірочками, вишивальниць і писанкарок, килимарниць і різьбярів, гончарів і лозоплетільників виводив, як казала заслужений майстер народної творчості України Фрозина Гулей, “на сонечко”: організовував виставки, передавав їхні витвори до музеїв, возив у світи, аби в столиці і навіть далі знали про багату уяву, витончений смак і золоті руки буковинців.
Детальніше...
Нам 80.
Загальновідомо, що історію творять особистості. Славна плеяда працівників культури назавжди вписала свої імена в історію Центру. Серед цих незабутніх імен - ім’я хореографа, фольклориста заслуженого працівника культури України Мирослава Антоновича Поморянського.
Народився Мирослав Антонович у 1925 році в національно свідомій українській родині на Тернопільщині. У 1941 році після закінчення Копиченської народної школи вступив до Чортківської гімназії, яку закінчив у 1944 році. Батьки, патріотичне середовище сформували у Мирослава Антоновича справжню любов до рідного краю. Він був лідером серед гімназистів, брав участь в аматорському танцювальному колективі студентського товариства «Сокіл». Саме тут зародилася у юнака любов до танцю.
У перші повоєнні роки жив у Станіславі (нині Івано-Франківськ). У 1947 здібного юнака запросили на роботу в Гуцульський ансамбль пісні і танцю, де головним балетмейстером працював відомий хореограф Володимир Петрик. Під керівництвом талановитого, професійного хореографа Мирослав Поморянський у короткий термін засвоїв складні елементи гуцульського народно-сценічного танцю, удосконалив вміння і навички танцювальної техніки та невдовзі став солістом хореографічної групи ансамблю. Робота в ансамблі була для нього чудовою школою хореографічного мистецтва. У 1951 році Мирослав Антонович переїжджає до Чернівців та стає солістом балетної групи Буковинського ансамблю пісні і танцю. В ансамблі йому пощастило працювати з такими талановитими артистами, як Дарій Ластівка, Олексій Терещенко, Віктор Солодкий, Олена Борисова, Ніна Котляревська. Він активно вивчає гуцульський, буковинський народний танець, цікавиться обрядовим фольклором.
Детальніше...
Нам 80.
Буковину недарма називають співочим краєм. Достатньо назвати лише кілька імен співаків, які прославили наш край, щоб впевнитися в істинності цих слів. Букова земля подарувала світові братів Руснаків, Лідію Липківську, Дмитра Гнатюка, Софію Ротару, Назарія Яремчука та багатьох інших талановитих співаків.
Творчість ще одного легендарного краянина Сидора Воробкевича стала підґрунтям, на якому базується сучасна хорова культура. Саме з метою збереження та популяризації традицій хорового мистецтва на Буковині у 1996-му році був започаткований обласний конкурс аматорських хорових колективів ім. С. Воробкевича. Ідейними натхненниками конкурсу стали колишня директорка нашої установи Наталя Суродейкіна та методистка Катерина Фокіна.
Підтримку та всебічну допомогу у проведенні конкурсу надавав знаний діяч музичної культури, народний артист України, професор, лауреат національної премії України ім. Тараса Шевченка, художній керівник та головний диригент Заслуженого академічного Буковинського ансамблю пісні і танцю Андрій Кушніренко. Упродовж 16-ти років він також очолював журі.
Детальніше...
Нам 80.
Як працівник культури може гідно пошанувати свого колегу? Щирим і теплим словом, запальним танцем, гарною піснею, що проникає в душу. Дуже часто у вирії культурно-мистецьких заходів часу на себе, на своїх колег вже майже не залишається. Щоб виправити це у 2015 році в нашому Центрі започатковано унікальний і єдиний в Україні проєкт - «Людина в культурі». Автор проєкту - директор Центру, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк. Заходи, які увійшли в цей творчий проєкт – обласна рейтингова культурно-мистецька програма «Галерея пошани», мистецька програма «Цвіт культури розвивається». Вони спрямовані на гідне пошанування та відзначення працівників культури області, збереження, розвиток та популяризацію їхніх культурно-мистецьких надбань. Щорічно за підсумками роботи попереднього року в травні відбувається відкриття чергової обласної рейтингової культурно-мистецької програми «Галерея пошани».
У громадах керівництво на місцях визначають та подають до Центру списки претендентів у 17-ти номінаціях: «Краща музична школа», «Краща художня школа», «Кращий районний клубний заклад», «Кращий районний методичний кабінет», «Кращий міський клубний заклад», «Кращий сільський клубний заклад», «Краще любительське об’єднання», «Кращий громадський музей», «Кращий аматорський хоровий колектив», «Кращий аматорський духовий оркестр», «Кращий аматорський оркестр народних інструментів», «Кращий аматорський хореографічний колектив», «Кращий аматорський театральний колектив», «Кращий аматорський фольклорний колектив», «Кращий аматорський дитячий колектив», «Краща родина народних майстрів», «Кращий народний майстер». Кандидатуриномінантів оприлюднюються у соцмережах та обговорюються громадськістю. Рішенням художньо-методичної ради Центру визначаються переможці.
Детальніше...