Любов до батьківщини починається із мальовничих місць, стежин, завулків, лісів, гір, річок, озер, будинків... Це рідні краєвиди, де художник черпає натхнення, збагачує свій внутрішній світ під час виходу на пленер. Легкий подих вітру, шум трави, трепіт листя, пташиний спів, мерехтіння крапель вранішньої роси, відображення сонця в спокійній воді… детально прописує у своїх творах талановита буковинська художниця, членкиня Буковинської акварельної асоціації «Magenta» Світлана Побережна (Акунєєва).
Народилася Світлана Іванівна 3 липня 1967 р. у селі Зарожани Хотинського району Чернівецької області, нині Недобоївської ТГ Дністровського району, згодом переїхала у м. Сторожинець, де й проживає досі. Художню фахову освіту здобула, навчаючись у Вижницькому училищі прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка за спеціальністю «Художня вишивка» (1982-1986 рр.). У 2006-2011 рр. навчалася в ВНЗ «Інститут реклами» у м. Києві за спеціальністю «Дизайн».
Детальніше...
Чи не найбільше художніх прийомів увібрав у себе унікальний вид декоративно-ужиткового мистецтва – батик: акварель, пастель, графіку, вітраж, мозаїку… На Буковині такий розпис по тканині почав розвиватися недавно. Першою у нашому краї цю техніку почала популяризувати відома художниця Тамара Покотило.
Тамара Володимирівна Покотило – видатна художниця монументального та декоративно-ужиткового мистецтва, членкиня Національної спілки художників України (1989), лауреатка обласної літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича (2006), Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Кобилянської (2007), обласної мистецької премії ім. О. Киселиці (2013). Народилася 10 січня 1952 року в м. Лубни Полтавської області. Відійшла у вічність 31 жовтня 2021 року в Чернівцях.
Детальніше...
Сьогодні 1 жовтня 2021 року святкує свій день народження буковинська майстриня бісероплетіння, вишивки та художнього ткацтва з села Кам’янка Чернівецького району (колишнього Глибоцького) Євдокія Дмитрівна Візнюк. З цієї нагоди колектив Буковинського центру культури та мистецтва адресує майстрині найщиріші зичення невтомного творчого розквіту, натхненних ідей та міцного здоров’я!
Холодної жовтневої днини 1959 року новонароджену Євдокійку бабуся по татовій лінії – Домка Миколаївна Воротняк у дівоцтві Оршівська, закутавши у свій кожух, принесла з пологового будинку додому та й перше, що зробила – дала дівчинці в одну руку олівець і папір, а в іншу – цівку, промовивши: «Все, будеш робити те, що я». У селі Кам’янка бабуся відомої нині буковинської майстрині бісероплетіння, вишивки та художнього ткацтва Євдокії Дмитрівни Візнюк славилася вишиваними і тканими виробами, ці ж вміння передала своїй невістці – Сільві Василівні Федорюк, а відтак і онучці Євдокії, яка генетично успадкувала талант до народного мистецтва. Бо не лише ткацтво й вишивка стали сенсом життя майстрині, у вільний від роботи час захоплюється бісероплетінням, малюванням на склі й полотні, писанкарством.
Детальніше...
Відображення барвистого багатства натури у природніх умовах можливе лише під час пленеру. Творами живопису, графіки можуть бути не лише пейзажі, а й фігури людей, архітектурні споруди, тварини, яких зображують у природньому середовищі. Один з найкращих буковинських художників, який плідно працює на природі, – Іван Балан.
Відомий графік, живописець, оформлювач народився 2 серпня 1941 року в селі Стрілківці Борщівського району Тернопільської області. Талант молодого художника зростав на ґрунтовній професійній освіті, яку він здобув в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова у Львові (1975). Працював викладачем Чернівецького культурно-освітнього училища, старшим художником Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, з 1982 року – художником Чернівецького художньо-виробничого комбінату Художнього фонду України. Іван Балан - автор живописних і графічних портретів, натюрмортів, пейзажів, а також екслібрисів, плакатів, листівок. За своє творче життя художник проілюстрував і оформив понад 100 книг, які є справжніми взірцями поліграфічного мистецтва.
Детальніше...
Наївна картина – іконографічне джерело, яке увіковічує пам'ять українського народу творами мистецтва. Сучасні майстри народного малярства інтерпретують сюжети у своїй етностилістиці та пишуть авторською мовою. Потрактування образів виринає крізь призму минулого виміру, у часі ХІХ-ХХ століття, побудованих на особливому етноментальному ґрунті. У такому етно-наїві чітко прослідковується спадковість передачі традицій з покоління в покоління. Яскрава представниця наївних художників-самородків з села Іванівці Кельменецької СТГ Дністровського району Чернівецької області, що на Бессарабії – Марія Гебрін.