Мабуть, багато хто чув містечковий фольклор, присвячений Францу Йосифу. Це і легенди про походження цісарських доріг, і бувальщини часів відвідання цісарем цих країв (1855, 1880), і навіть.. анекдоти про цісаря. Франц Йосиф – очільник Австрійської імперії і король Богемії, король Галичини та Володимирії, глава Австро-Угорської монархії.

У віці 18 років (з 2 грудня 1848 року) він стає імператором, і ця дата на загальнодержавному рівні (поруч із іменинами та днем народженням цісаря) урочисто святкувалася упродовж усього життя монарха.

Особливою помпезністю відзначалися ювілейні заходи 1908 року, які відбувалися у Відні, Львові [1]. Як читаємо у книзі «Ратуша – окраса Снятина» авторства Руслани Кірєєвої та Володимира Карого, за первісним задумом зодчих цей культовий символ цивільної влади споруджували саме до ювілею правління цісаря, проте завершилося 48-річне будівництво снятинської ратуші на рік пізніше – 1909 року. Але з іншого боку – це за рік до його 80-річного ювілею. На момент завершення будівництва зодчі заклали під флюгером бронзову кулю, а в ній - коротку історію спорудження ратуші, де є доволі прозорий натяк, в честь кого споруджена ратуша: «Діялось це в шістдесят першому році панування і сімдесят дев’ятій річниці уродин наймилостивішого нам пануючого Цісаря і Короля Франца Йосифа…» [2].

Збереглася також світлина 1908 року з Відня, на якій – урочиста процесія на честь цісаря, присутні там і делегати з Буковини. «Етнографічним паспортом» дівчат є знамениті вінки з ковилою, котрі вирізняють їх з-поміж інших.

У фольклорі образ цісаря найповніше, мабуть, представлений у жовнірських піснях – доволі контрастно: від образу «тата» і до винуватця людських смертей.