КВІТКА ВІЧНОСТІ: ОБРЯДОВЕ ЖИТТЯ ХРЕЩАТОГО БАРВІНКУ

Мабуть, багато хто знає про те, що хрещатий барвінок є одним із квіткових символів України. Виразна, стійка до погодних умов рослина, яка присутня у багатьох обрядах, легендах і навіть містичних уявленнях.

Якщо вчитатися у етимологію слова, то дізнаємося, що слово «барвінок» прийшло у нашу мову з латинської від *vinca(назва рослини) та *pervincire(обвивати, обплітати, вити (плести)). Тож навіть на звуковому рівні слова «вінок» і «барвінок» у нашій мові асоціативно споріднені. Барвінок – рослина для вінків. При тому вінків дуже різноманітних. Чи не найвідомішими є весільні барвінкові вінки, і самі передвесільні обряди, що передбачають виготовлення весільної атрибутики з барвінку називаються «барвінкові обряди» або ж «вінкоплетення». На Буковині добре збережена традиція урочисто іти по барвінок у супроводі невеликого обрядового почету.

Наречені з дружками та найближчою родиною йдуть зривати барвінок (він може рости на подвір’ї молодих, може рости у інших господарів, і тоді за дозвіл зірвати барвінок молодята дарують калач і символічні гостинці, а можуть рвати барвінок і на лісовій галявині, але не поблизу кладовища). Що цікаво: дозвіл зірвати обрядову квітку буковинці просять не лише у власників обійстя, а й у самої квітки. Для цього барвінок символічно запрошують на весілля. До прикладу, у Драчинцях на Кіцманщині до барвінку звертаються такими словами: «Ой барвінку-барвіночку, барвіночку-татку. Доведи ми вісілєчко в доброму порядку». Після цього батьки молодих кроплять місце, де росте барвінок, свяченою водою – відбувається водне благословення обряду. Відтак молода чи молодий беруть спеціальний калач з отвором посередині, який називається бервінковий, і, просовуючи руку крізь отвір у обрядовому хлібі, урочисто зривають рослину. Вважається, що хліб «дозволяє», благословляє зривання барвінку для обрядових потреб. Саме з цього барвінку виплетуть обрядові злочені вінки для наречених. Нареченій її віночок зашиють під весільний (дуже в рідкісних випадках злочений вінок, або як називають ще його «китица» помітний з-під весільного декоративного вінка). Він є захисним амулетом, тому його намагаються приховати під більш яскравим вінком (дьорданик, капелюшиння, кодина, павун тощо), який в певному сенсі відволікатиме увагу. Нареченому його вінок закріплять як бутоньєрку – наприклад, на лацкан піджака, або ж прикріплять на капелюх чи шапку. А щоби захисний символ «не зурочили» - всередину вінка часто ставлять дзеркальце. А до того, як вінки опиняться у власників, їх урочисто кладуть на калачі, і ці калачі клонять над головами молодих, відтак скроплюють свяченою водою і відбувається друге благословення хлібом і святою водою.

Про два різновиди бервінкових вінків у селі Прутівка, що на Покутті, цікаво дослідила Марія Штень у рамках проєкту «Весільний вінок» у 2021 році. Цитуємо:

«Вінок шиють на спеціальному «плетінні»: листочки барвінку прикрашають позолоченою фольгою. З чотирьох сторін пришиваються дрібні монети, а зверху прикріплюються маленькі червоні китички. Вінки шиють овальні (овал навколо голови молодої ) та хрещасті (овал, до якого пришито дві смужки навхрест ). У молодої може бути овальний або хрещастий вінок, їй його одягають на голову і закріплюють.

У молодого вінок лише хрещастий і прикріплюється до весільної квітки.

Пошиття весільного вінка – це святкове дійство, бо вінок має надприродну силу. Вінок, обов’язково шиємо червоними нитками, які не можна зав’язувати, щоби подружжя не було бездітним. Під монети ставимо маленьку дольку часнику, для того щоби захистити від злого ока. Цей вінок не можна впустити на долівку, аби не сталося нещастя. Після весілля вінки потрібно зберігати за іконами, або зашити в подушку , щоб не гралися діти».

Пісні, які виконують при вінкоплетенні, називаються бервінковими, або ж латканками. І з барвінку на весілля виготовляють не тільки обрядові захисні вінки для молодих, а й деяку атрибутику: в регіонах, де не практикується наявність у весільному почеті прикрашеного живого весільного деревця, його символічно імітують з прутиків, застромлених у калач, і обвитих барвінком (буковинська Заставнівщина). На Львівщині обрядову прикрасу «доля» виплітають як гірлянду на вхідну браму – це по суті великий вінок, який має захищати обряд весілля від негативної енергії, злих сил тощо.

У весільних обрядах барвінок означає життєдайність (адже це рослина, яка росте практично цілий рік і не боїться заморозків), а також вічність – вічність любові, гармонії, найсвітліших людських почуттів.

На перший погляд протилежним (а можливо, діалектичним) є застосування барвінку у поминальній обрядовості. Передусім цю рослину висаджують на могилах дорогих людей як свідчення вічної любові і пам’яті. Зафіксований цей звичай і в українській художній літературі – зокрема, Мавка у «Лісовій пісні» Лесі Українки має намір висадити барвінок на могилі. Є ця метафора у значенні «могильний цвіт» у письменників Марка Черемшини у новелі «Туга» та в Василя Ткачука в новелі «Сині чічки», там це – квіти, що ростуть на могилі воїна-січовика і є вічною пам’яттю про нього. Чи не першими використовували барвінок для плетення поминальних вінків давні римляни, ці вінки плелися як почесна поминальна шана воїнам. Одна із народних назв барвінку, до речі – могильник.

Барвінком обплітають великодні кошики, і символіка тут також двояка: як символ здоров’я на увесь рік і як символ вічної пам’яті про предків, адже Великдень – не лише радісне свято, а й свято-спомин про рідних у позасвітах.

Барвінок прикрашав колись колиски маленьких українців і кілька барвінкових пелюсток як символ здоров’я вкидали у першу купіль, але дуже обережно: це рослина отруйна.

Барвінок символічно обплітає кумівські свічки на хрестинах, вінчальні свічки на весіллі, барвінкове листя подекуди додають в тарілку з пшеницею, в яку поставлять останні свічки при покійному.

Барвінок – це і символ дівоцтва та любові. Згадаймо відому пісню при вінкоплетенні:

«Ой вінче, мій вінче,
Хрещатий барвінче.
Купувала-м тя на ринку,
Замикала-м в скринку.
Ой вінку, мій вінку,
Із рути, з барвінку,
Тепер тя порушу,
Заплакати мушу»

І оце «тепер тя порушу» символічно перегукується із прислів’ям «втратити вінок» (позбутися дівочої незайманості).

Барвінок, якщо вірити чарівним казкам та містичним переказам, є «відьминою фіалкою», або ж навпаки – захистом від цих-таки відьом. Саме тому ним прикрашають вхідні ворота, двері, а також пучки барвінку ставлять у корівниках – «би відьма молоко не забрала».

Стільки значень і символіки як на маленьку тендітну квітку.. А якщо уважно вдивитися у форму її цвіту, то стає зрозуміло, чому саме вона – символ вічності (вічної любові чи вічної пам’яті, залежно де). Пелюстки хрещатого барвінку дуже нагадують сварґу, сонячний хрест, який є символом сонячного руху. Вічності у космогонічному сенсі цього слова. А й справді, непроста квітка, якщо буковинці її єдину з рослин запрошують на весілля особисто, як дорогого гостя.

Іванна СТЕФ’ЮК –

кандидатка філологічних наук, кураторка етнографічного проєкту

«Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва

ДЖЕРЕЛА:

1. Кожолянко Г. Пошанування предків в українців Буковини. – Точка доступу: https://shron1.chtyvo.org.ua/Kozholianko_Heorhii/Poshanuvannia_predkiv_v_ukraintsiv_Bukovyny.pdf?
2. Пастух Надія, Гузій Роман. Із бойківських весільних традицій: барвінкові обряди на Старосамбірщині. – Точка доступу: https://nz.lviv.ua/archiv/2017-3/9.pdfСтеф’юк Іванна. Українські мойри і обряди вибору долі – короткий екскурс. – Точка доступу: http://bukcentre.cv.ua/index.php/tradytsiina-kultura/zvychai-ta-obriady/6566-ukrayinski-moyry-i-obryady-vyboru-doli-korotkyy-ekskurs.html
3. Фівчук Андрій. Як шиють весільний вінок на Кіцманщині: унікальні традиції. – Точка доступу: https://kitsman.city/articles/37525/yak-shiyut-vesilnij-vinok-na-kicmanschini-unikalni-tradicii
4. Штень Марія. Пошиття весільного вінка [у селі Прутівка]. – Точка доступу: https://www.facebook.com/groups/2890029194613262?multi_permalinks=2963423723940475&hoisted_section_header_type=recently_seen

ІЛЮСТРАЦІЇ:

1 – фото з відкритих інтернет-джерел

2 – буковинський бервінковий колач. Фото Кіри Ставчанської

3 – фото Іванни Стеф’юк

4 - Фото зі статті Андрія Фівчука. Зривання барвінку через колач у Лужанах на Буковині. Оригінал статті: https://kitsman.city/articles/37525/yak-shiyut-vesilnij-vinok-na-kicmanschini-unikalni-tradicii

5 – фото Іванни Стеф’юк

6 – фото з публікації Марії Штень

7, 8 – фото Іванни Стеф’юк