Традиції ткацтва торбин у селі Шипинці

IMG 20210528 200751

Елемент НКС - обласний Перелік:

Буковинська та бессарабська традиційна тайстра

 

Методисти науково-методичного кабінету дослідження та збереження традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва щорічно проводять науково-пошукові експедиції для дослідження елементів нематеріальної культурної спадщини, виявлення їх носіїв знань та умінь. Беруть інтерв’ю у місцевих майстрів, збирають біографічні дані, роблять спостереження за їхньою творчою діяльністю, технологічними прийомами роботи, обробкою матеріалів, аналізують особливості композиційної структури орнаментів, палітру кольорів та звертають особливу увагу на місцеву говірку. У результаті розвідок формують фото-, відео-, аудіо-архіви або рукописний фонд.

У 2020 році елемент НКС «Буковинська та бессарабська традиційна тайстра» було занесено до обласного Переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Наразі проводяться польові дослідження на всій території нашого краю.

Нещодавно було організовано пошукову експедицію у село Шипинці Кіцманської громади, де виявлено трьох носіїв нематеріальної культурної спадщини - Руслана Іскандерова, Ольгу Житар та Орисю Шпаюк.

Iскандеров Руслан торбина Рижа мiшковина акриловi нитки вишивка хрестиком  2013 р. в

Руслан Іскандеров, торбина "Рижа".

Мішковина, акрилові нитки,

вишивка хрестиком

Iскандеров Руслан полотно торбини Рижа мiшковина акриловi нитки вишивка хрестиком 2013 р. в

Руслан Іскандеров,

полотно торбини "Рижа".

Мішковина, акрилові нитки,

вишивка хрестиком

Торбина Буденна вовна конопля закладне ткацтво 1940 р. Бессарабiя iз колекцii Iскандерова Руслана

Торбина "Загальна", 1940 р., Бессарабiя,

вовна, конопля, закладне ткацтво,

iз колекцiї Iскандерова Руслана

Торбина Буденна вовна л он 1950 р. перебiрне ткацтво iз колекцii Iскандерова Руслана

Торбина "Буденна", 1950 р.,

вовна, льон, перебiрне ткацтво,

iз колекцiї Iскандерова Руслана

Iскандеров Руслан за роботою
Руслан Іскандеров за роботою
Iскандеров Руслан торбина Маки канва акриловi нитки вишивка хрестиком 2020 р. в

Руслан Іскандеров, торбина "Маки".

Канва, акрилові нитки,

вишивка хрестиком

Торбина Церковна лиц ова сторона вовна л он закладне ткацтво 1950 р. iз колекцii Iскандерова Руслана

Торбина "Церковна" (лицьова сторона),

1950 р., вовна, льон, закладне ткацтво,

iз колекції Iскандерова Руслана

Торбина Церковна тил на сторона вовна л он закладне ткацтво 1950 р. iз колекцii Iскандерова Руслана

Торбина "Церковна" (тильна сторона),

1950 р., вовна, льон, закладне ткацтво, 

iз колекції Iскандерова Руслана

Руслан Іскандеров не лише майстер ткацтва, а й народної та художньої вишивки, крім того він збирач старожитностей, колекціонер, учасник народного аматорського колективу «Червона калина». Народився 14 вересня 1974 р. у с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області. У 1991-1993 рр. навчався у Чернівецькому професійно-технічному училищі № 10 за спеціальністю «кухар». Здобувши освіту, працював за фахом на Чернівецькому емальзаводі "Карпати". У 1995 році проходив службу у Мукачівському прикордонному загоні імені героїв Карпатської Січі. З 2020 року працює провідником на Львівській залізниці.

Мистецтву ткацтва і вишивки народний майстер Р. Іскандеров навчився ще в дитинстві від бабусі Калини Шпаюк (1904-2010), жительки с. Шипинців, ткалі торбин, коверців, скорц, налавників, вишивальниці сорочок, ясиків, подузорників. Був добрим помічником і з великим задоволенням опановував усі тонкощі нелегкої праці. Сьогодні майстер захоплюється вишивкою сорочок бісером і нитками, картин, торбин та ясиків.

Допитливий юнак багато розпитував про народні традиції, особливо цікавився ткацтвом. У його селі в зимову пору торбини виготовляли лише дівчата і жінки. Майже кожна дівчина на виданні знала технології ткацтва, тому що такі вироби складали її придане, їх могла виткати мама або ж купляли, вимінювали у місцевих ткаль.

Вівці тримали в домашньому господарстві, з вовни яких виготовляли пряжу – нитку піткання для полотна торбин. Ткали на ручних горизонтальних ткацьких верстатах, які називалися «кросна», а пояс «баєрок» купляли у місцевої майстрині, на жаль, вона вже померла, проте єдина знала унікальну технологію ткацтва баєрків, які були поширені у селі Шипинці і нікому не передала технічні навички виконання. Основу верстату складали «кросна», які оснащувалися таким начинням: «воротилом», «ціпками», «нитами», «набивками», «бердом», «припускачем», «деркавницею», «скрипицями», «дитинкою» та «поножами», конструкція якого є нескладною. Такі ткацькі верстати були не надто великими за розмірами, тому добре вміщувалися у селянських хатах.

Нитка основи для полотна торбин була лляною, на дотик – жорсткою і називали її «друґана». Сировина – льон, був власного виробництва, який засівали на присадибних ділянках. Вирощуванням льону займалися жінки і дівчата, вони вибирали дозрілий льон, в’язали у снопки, сушили, били дерев’яним молотком, розбивали на «баталеві», вичісували «гребінкою», а в кінці механічної обробки волокна пряли на «кожівках».  Фарбу для вовняного полотна варили кожен самостійно в «казанах», так званих, каструлях на плиті – «шпаргат». Спочатку заливали в ємність воду, доводили її до кипіння і додавали фарбу «черчик», попередньо замочену у холодній воді. «Черчик» купляли у майстрині з села Мамаївці. Це порошкоподібна маса, яку запаковували в паперові конверти, а його кінчик був замочений у той колір, якого була фарба. Після закипання рідини, її варили ще 15 хвилин. Відтак знімали з вогню та залишали на певний час настоюватися. Тональність кольору перевіряли лляною «повісмою», замоченою у рідину. Фарбовану пряжу витягали з фарби і розвішували на прутиках для стікання, а потім сушили. Кожен колір мав свою назву: «вишневе», «гнила вишня», «бльонди», «ружеве», «жовте», «пшеничне», «небесне», «голубе», «сине» «зелене», «трав’яне», «секлове», «цеглове», «кавове», «біле».

Конструкція торбин проста і складається з цільного полотна, до якого пришивалися «баєрки», які виконували функцію ручки та бокових сторін. Торбини могли бути як односторонніми, так і двосторонніми. Внутрішня частина мала одне відділення та зшивалася із простого лляного полотна – «підкаптушені».

Усі торбини можна розділити:

- за статевіковою категорією (жіночі, чоловічі, дитячі);

- за розмірами (великі, малі, «Косички»);

- способом носіння (буденна (повсякденна), парадно-вихідна (церковна, весільна, святкова, шкільна);

- орнаментом (Проста, Скісна, Дідуха, Забирана, Рижа, Перебита, Загальна);

- технологією виконання (перебірне, закладне ткацтво, вишивка хрестиком).

«Буденну» торбину малих розмірів частіше носили чоловіки, йдучи в поле, магазин чи просто носили в ній їжу. З «Весільною» – ходила молода дівчина кликати гостей на весілля.

Крім квіткових торбин, побутували з геометричними орнаментами: смугами, фасольками, ромбами, зірками. Цікавими були дитячі торбини із мотивом «медівники».

Руслан Іскандеров сьогодні більше займається вишивкою торбин, аніж ткацтвом. Його ткані вироби виконанні у традиціях рідного села. У творчому доробку наявні етномодернові торбини: «Маки», «Рижа» та «Забирана», вишиті хрестиком на мішковині синтетичними нитками (акриловими «волічка»). Палітра кольорів яскрава, з домінуванням жовтих, оранжевих, червоних та зелених барв.

Житар Ол га  торбина Весiл на вовна л он закладне ткацтво 2019 р. в

Ольга Житар, торбина "Весiльна",

вовна, льон, закладне ткацтво

Житар Ол га торбина Церковна бавовнянi акриловi нитки закладне ткацтво 2019 р. в

Ольга Житар, торбина "Церковна",

бавовна, акриловi нитки,

закладне ткацтво

Ольга Житар – мати Руслана Іскандерова, також добре знана у селі ткаля тайстр. Народилася 17 січня 1950 р. у селі Шипинці Кіцманського району Чернівецької області. Усім тонкощам ткацького ремесла навчила її мати Калина Шпаюк. Ткацтво для неї улюблена справа, на жаль, через стан здоров’я не може зараз займатися цією справою. «Ще дитиною допомагала мамі ткати торбини і таким чином сама навчилася цього ремесла. У власному господарстві тримали вівці, з яких стригли вовну для ниток піткання. Орнаменти самі придумували та малювали на папері олівцем. Потім прикріплювали до кроснів. Ткали тільки взимку, за один сезон виготовляли 3-4 роботи. Улюбленими квітами торбин «Квітки» були: ружі, братчики, лілії, георгіни тощо. «Рижими» називали торбини через палітру кольорів, в якій переважали жовті, оранжеві червоні та зелені кольори. З маленькими торбинками діти ходили до школи, чоловіки - на роботу. Великі більше носили жінки, «Прості» – для щоденного користування, з «Церковними» йшли до церкви у свято, недільну службу, хрещення новонародженої дитини, з поманою за померлих родичів. З «Рижою», «Скісною» або «Загальною» ходили під час весілля вінчальні батьки та молода дівчина кликати на весілля», – розповідає Ольга Захарівна.

Шпаюк Орися за верстатом
Орися Шпаюк за верстатом
изображение viber 2021-06-09 19-24-09
Верстат Орисі Шпаюк 
Шпаюк Орися торбина Скiсна акриловi бавовнянi нитки вишивка хрестиком 2020 р. в

Орися Шпаюк, торбина "Скiсна",

акриловi, бавовнянi нитки,

вишивка хрестиком

Шпаюк Орися  торбина Весiл на бавовнянi акриловi нитки закладне ткацтво 2019 р. в

Орися Шпаюк, торбина "Весільна",

акриловi, бавовнянi нитки,

вишивка хрестиком

Досі ткацтвом торбин займається Орися Шпаюк, яка теж родом з села Шипинці (народилася 21 березня 1939 р.). Ткаля не уявляє своє життя без цього ремесла, крім того, вона ще вишиває сорочки акриловими нитками в різних техніках та рубаним бісером.

Орися Шпаюк – майстриня-самоучка. Нині тче торбини на давньому ткацькому верстаті (кроснах) акриловими нитками, раніше – вовняними, що пов’язано із браком сировини. В орнаментальних мотивах дотримується традицій свого села. Часто виконує роботи на замовлення, продаж. У її майстерні розміщений верстат, на якому цілорічно тче свої вироби, тому кожен охочий може познайомитися із творчістю талановитої майстрині, технологічним процесом виконання роботи та придбати її твори.

Альона БЕЖЕНАР,

мистецтвознавиця, методистка БЦКМ