ДМИТРО ГНАТЮК І НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ: ТОЧКИ ПЕРЕТИНУ (до 100-річчя від дня народження)

Дмитро Гнатюк – видатний співак, педагог та режисер, чий життєвий та творчий шлях розпочалися з Буковини. 28 березня 1925 року в родині мамаївських ґаздів Михайла та Марії з’явився син, якого назвали на честь діда Дмитром, а по-буковинськи – Мúтром. Мамаївці – особливе село, в ньому любов до народної пісні, аматорського театру та гумору – споконвічна. Згадуючи витоки власного творчого шляху, Дмитро Гнатюк неодноразово згадуватиме, що його як вокаліста помітили вперше в церковному хорі і місцевий отець Мирослав самотужки навчив його нотній грамоті. Але народна пісня жила у родині Дмитра Гнатюка завжди – а особливо зжилися з нею мати митця Марія та дідусь Дмитро. Саме з народної пісні сягають витоки музичного генія Дмитра Гнатюка. За своє творче життя митець записав 21 платівку загальним накладом майже 60 мільйонів примірників.

 Дмитро Гнатюк часто повторював: «У мене була мрія так заспівати українську пісню, як ніхто інший, і я її здійснив. Тому я — щаслива людина».

Дослідник Михайло Маслій зазначає: «Немає іншого співака, який би подарував своєму народові стільки незабутніх перлин-пісень, які відразу ж ставали народними: “Два кольори”, “Ясени”, “Вівці мої, вівці”, “Очі волошкові”, “Цвітуть осінні тихі небеса”, “Рідна мати моя”, “Марічка”. Таких можна назвати десятки».

Отже, окрім власне українських народних пісень, які є у репертуарі Дмитра Гнатюка, він є передусім неоціненним популяризатором українських народних пісень літературного походження.

«Пісня – це ж наша історія. І вона має жити. «Черемшину он навіть японці співають. Ця пісня після моїх гастролей стала в Японії дуже популярною. І місцевий квартет забажав її виконувати. Я дав їм ноти. І вони співали її в усьому світі українською мовою» (з інтерв’ю для видання «Україна Молода».

Збереглися свідчення про те, що у повоєнні сорокові Дмитро Гнатюк організовував у Мамаївцях народну аматорську діяльність – зокрема, він поставив «Сватання на Гончарівці» і адаптував її під буковинський колорит – музичним оформленням постановки стали популярні в Мамаївцях ліричні народні пісні. Ставили виставу у стодолі, а декорацією стали килими та налавники з буковинських хат. Ця постановка стала ковтком свіжого повітря для ранених і виснажених війною мамаївчан.

Не оминула біда війни і родину Гнатюків – старший брат Дмитра Гнатюка Іван навчався у Румунії і коли прийшла радянська влада, вона поважала його зрадником і стратила. «Я не маю нині пояснень того, що більшовики не зламали мені хребет через брата. Такою була Божа воля», - скаже в одному з останніх інтерв’ю Михайлові Маслієві Дмитро Гнатюк через багато років після тих трагічних подій.

 Той «режисерський ген» сидить у мамаїв чанах, мабуть, із пелюшок. Бо і сьогодні найповажніші чоловіки громади – колишні або теперішні калфи, організатори новорічної традиції буковинського маланкування, і тільки на перший погляд здається, що Маланка ніяк не пов’язана з режисурою. Насправді цей багато в чому архаїчний, а отже – первинний народний театр (а саме це в структурі маланкування) і його поширення у Мамаївцях навіть у найважчі роки промовисто говорить про ментальний зв’язок з мистецтвом у його пісенному, драматичному та інших виявах.

За своє життя Дмитро Гнатюк як режисер-постановник поставив понад 20 вистав, серед них — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Мазепа» П. Чайковського, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Севільський цирульник» Дж. Россіні. Від 1988 року був головним режисером і директором Театру опери та балету.

Митець удостоєний почесних звань і нагород – народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, почесний громадянин міста Києва та міста Чернівці.

Місцем сили і особистою святинею Дмитро Гнатюк вважав батьківську хату в Мамаївцях. Кожен приїзд на Буковину – це було свято і повернення до власних витоків. Тих витоків, від яких у серці на все життя загорілися два вогні – українська пісня і режисура. І ці вогні стали його життям.

 Іванна СТЕФ’ЮК – завідувачка науково-методичного відділу

дослідження та популяризації традиційної культури

Буковинського центру культури і мистецтва,

кандидатка філологічних наук, письменниця

ДЖЕРЕЛА:

Боднарчук Віктор. Феномен творчості Дмитра Гнатюка в музично-театральній культурі України. – Автореферат на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства. – Точка доступу:

https://elib.nakkkim.edu.ua/bitstream/handle/123456789/2163/ФЕНОМЕН%20ТВОРЧОСТІ%20ДМИТРА%20ГНАТЮКА%20В%20МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛЬНІЙ%20КУЛЬТУРІ%20УКРАЇНИ.pdf?sequence=1&isAllowed=y

Маслій Михайло. Дмитро Гнатюк – людина-епоха!. – Точка доступу: https://ukrainianpeople.us/дмитро-гнатюк-людина-епоха/