СИМВОЛІЧНЕ СВІТЛО СВІТЛИЦІ

Хто побував у цьому місці, називає її «машиною часу», «порталом у автентику». Мова про майстерню-світлицю народних ремесел і декоративного мистецтва, яку 5 грудня 2012 року відкрив у Буковинському центрі культури і мистецтва очільник установи, етнолог і колекціонер старожитностей Микола Шкрібляк. Основу експозиції складають унікальні зразки традиційних строїв Чернівецької області – тут і Буковинська Гуцульщина, і Буковинське Передгір’я, і Буковинське Попруття, і Буковинська Наддністрянщина, і колоритна Північна Бессарабія. Окрім одягової культури, побачить відвідувач і експозицію, присвячену традиціям осередків української кераміки, дереворізьбленню, вишивці, писанкарству, нанизуванню бісеру, гуцульському боднарству, ткацтву тощо. Усі артефакти народного мистецтва, представлені у світлиці – це приватна колекція старожитностей Миколи Шкрібляка. Етнолог не тільки збирає зразки вишивки, писанкарства, ткацтва тощо, а й робить все для того, аби ці зразки говорили до відвідувача живою орнаментальною мовою.

Відкривалася світлиця символічно – не перерізали червону стрічку, як звиклося, а засновували нитки на снувавку – буковинська ткаля Євдокія Візнюк здійснила цей символічний жест, аби у цій світлиці ткалося і ткалося світле і сильне.

Особливе життя майстерня-світлиця має, коли у ній проводяться майстерки – гончарство (Іван Гончар), ткацтво (Євдокія Візнюк, Олена Прокоп’юк), писанкарство (Василь та Альона Беженарі), гуцульська боднарка (Володимир Ворончак і світлої пам’яті Марко Томюк), різьбярство (Дмитро Курик, Володимир Запорожець, Федір Чев’юк), хусткування (Іванна Стеф’юк), процес одягання вінка з ковилою (Галина Вівчарюк) та багато ін.

Окрім майстер-класів, тут систематично відбуваються лекції, етнографічні студії. Відвідувачі цих заходів можуть дізнатися свіжі експедиційні новинки, а також почути про найцікавіші архівні знахідки стосовно таких елементів нематеріальної культурної спадщини України:

-         новорічна традиція буковинського маланкування;

-         традиція Щедрого вечора в Україні;

-         гуцульський орнамент;

-         гуцульська боднарка;

-         буковинська та бессарабська тайстра: традиції виготовлення і побутування;

-         буковинські поминальні деревця з дарами;

-         буковинський урочистий вінок з ковилою;

-         коболчинська кераміка;

-         культура приготування і споживання голубців на Буковині;

-         українська писанка: традиції і мистецтво;

-         культура приготування українського борщу.

Лектори детально розповідають і про ті елементи нематеріальної культурної спадщини, які внесені лише до обласного переліку (деякі – із перспективою включення до національного):

-         буковинський ґердан;

-         обряд на викликання дощу «ховання ляльки»;

-         традиції випікання великоднього обрядового хліба на Буковині;

-         традиція віншування чоловіків-іменинників «чугою»

-         буковинський тканий рушник;

-         будівельна традиція «суха кладка».

За 12 років діяльності майстерня-світлиця народних ремесл та декоративного мистецтва Буковинського центру культури і мистецтва прийняла сотні і тисячі різного віку буковинців, українців загалом (практично з кожної області установа має як делегаційні, так індивідуальні відвідини). Знають про світлицю і гості-інозщемці – зі США, Румунії, Фінляндії, Естонії, Норвегії, Бразилії, Швейцарії, Німеччини, Йорданії, Південної Кореї, Китаю, Ізраїлю та багатьох інших країн світу.

Часто від гостей із діаспори можна почути таку тезу: «Мої прабабусі були з Буковини і вони передали ту стару мову, ще діалект. Як добре, що у вас у світлиці можна почути діалект, пригадати його, розсмакувати».

Майстерня-світлиця народних ремесел та декоративного мистецтва БЦКМ та етнографічний проєкт «Спадщина» стали важливим чинником реалізації двох важливих проєктів з вивчення і популяризації народної культури: «Відродження буковинського ліжникарства» - проєкт Буковинського центру культури і мистецтва, та «Школа буковинської тайстри» - проєкт ГО «Вишиваний дивотвір» у співпраці з Буковинським центром культури і мистецтва. Обидва проєкти реалізовані за підтримки Українського культурного фонду і мають спільну складову: відродження ткацьких традицій (створення ліжників або ж тайстр) на основі експедиційної роботи і практичних поетапних занять з майстрами-менторами.

З початку повномасштабного вторгнення майстерня-світлиця народних ремесел та декоративного мистецтва БЦКМ стала оазою затишку і світла для гостей-переселенців, для яких установа у співпраці з МКУ «Резиденція молоді» три сезони проводила Курси української мови. Вечори при свічках і екскурсія у смаки дитинства, етнографічний калейдоскоп звичаїв областей України, історія репресованих традицій і лекції «Тема за побажанням», етнографічні студії просто неба і лекції «На килимі», етнографічні дефіле і лабораторія спогадів – усе це проводилося і проводиться з головною метою – дати якнайбільше знань про своє, рідне.

Сама установа, у якій відкрито майстерню-світлицю, має поважну багатолітню історію – у 2025 році їй виповнюється 85. Одним із головних напрямів її роботи є вектор «Спадщина», спрямований на вивчення традиційної культури та її популяризацію. І з 4 січня 2018 року «Спадщина» отримала «медійне» життя, ставши онлайн-платформою зі статтями, документальними фільмами, навчальними роликами тощо і смунарною кільністю понад 40 000 підписників. У активі проєкту у співпраці з Національною академією наук України – вивчення та популяризація традиційної культури національних спільнот нашого краю – євреїв, румунів, молдованів, поляків, ромів, австрійців, німців, кримських татарів та ін.

Проєкт також активно співпрацює зі ЗМІ, випускає подкасти, пише дослідницькі книжки, читає виїзні лекції (Волинська, Рівненська, Київська, Хмельницька, Одеська, Львівська, Івано-Франківська області), бере участь у міжнародних заходах з промоції традиційної культури Буковини (Румунія, Молдова, Грузія, Франція, Польща, Сербія та ін.). Курує етнографічний проєкт «Спадщина» авторка цього нарису – Іванна Стеф’юк.

Окрема сторінка життя світлиці – проєкти «Буковинське Різдво», «Сонце Великодня», «Смаки Буковини». Всі вони мають однойменні сторінки і розраховані на популяризацію традиційної культури в найширшому форматі.

Ще один із форматів – виїзні етнографічні студії, присвячені культурі шипинської кераміки у Музеї трипільської культури при Клубі родинного відпочинку «Буковинська Троя» (очільник – Володимир Воронюк).

Виступаючи на відкритті майстерні світлиці народних ремесел та декоративного мистецтва, Микола Шкрібляк чесно зізнався: збулася його велика мрія. Мрія створити такий простір, який би єднав навколо традицій майстрів і учнів, теоретиків і практиків.

І сьогодні світлиця – правдиве місце світлої сили. Де вкотре пересвідчуєшся: наша народна культура не просто багата і красива, а й глибоко символічна. Від візерунка і до логіки обрядової дії – можна читати все. І аби цей портал відкрився – варто лише бути відкритими до знань. Без обмежень, упередженостей і стереотипів.

Іванна СТЕФ’ЮК – кандидатка філологічних наук,

кураторка етнографічного проєкту «Спадщина»,

завідувачка науково-методичного відділу дослідження та популяризації

традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва