Диво чи галюцинація: що таке цвіт папороті

Vovkulaka(гіпотеза)

Мабуть, важко знайти людину, яка не чула легенду про цвіт папороті. Проте біологія та здоровий глузд кажуть нам, що щитник чоловічий (папороть) – спороносна рослина, а отже – не цвіте в принципі.

Але звідкись же взявся наскрізний фольклорно-міфологічний сюжет… Одна з папоротеподібних рослин з родини вужачкові – гронянка півмісяцева – направду таки дуже подібна на паросток звичного нам папоротника. Більше того – вона вважається фітоіндикатором покладів ауруму, а іншими словами – росте там, де «відчуває» залягання дрібних піщинок золота. Тобто – про золото на місці, де виросла гронянка – це дуже схоже на правду, щоправда золото там не у вигляді злитків.

Її похідні спорові утворення дуже нагадують жовтий цвіт. Тож цілком гіпотетично, люди, які бачили в купальську пору «цвітіння» гронянки, сплутали її з папороттю.

210965847 3009193292658240 7483903329559857262 n

У буковинських лісах цю рослину можна зустріти на території гірських Путильського та Вижницького районів. Місцеві жителі охоче переповідають легенди про непросту рослину, та самі скарбів не шукають. А ось допитливі туристи виявляються не такими вже і скептиками. «Ця квітка під лісом росте, її важко роздивитися. Сама зелена, то і зливається з травою. Але приїжджі її спеціально шукають. я сама бачила, як молодий хлопчина, років десь 20-25, спочатку викопав корчик, я думала, що пересадити хоче або що, а потім він вже не ножиком, а лопатою, став копати далі. На то надійшов наш інспектор і став сварити хлопця. А той сказав, що шукав там скарби», — з усмішкою розповідає путильчанка Марія Поляк. Щоправда, схожі «розкопки» не такі вже й безпечні – рослина занесена до Червоної Книги України.

Якщо в Карпатських горах до підказки золотоземки, або ж ключ-зілля, дослухаються мало, то під час вимивання золота в тайзі ж цієї квітки дослухаються більше. «В мене брат в Сибірі живе, то він мені розказував, що вони часто на річковому дні знаходили золоті піщинки, були такі і в землі. І щоби не копати скрізь підряд, то Василь шукав спочатку таку сіро-зелену квіточку, а тоді її з землі висмикував і під нею копав. Тоді ту землю ретельно пересіював і знаходив так само піщинки золота. Бог його знає, чого ця квітка росте саме там, де золото», — розповідає Валерій Апетрі.

Вона зникає, бо її пошуками занадто захопилися. Також одна з причин – несприятливий клімат. Але на території Буковини, на щастя, цю рослину можна зустріти не лише в природних фондах Карпатського заповідника чи лісових заказників, а й в звичайних лісах. Її не кладуть до букету, не дарують жінці, нею не прикрашають волосся. Вона скромна і непоказна на вигляд, хоча далеко не проста...

Іванна СТЕФʼЮК,

етнологиня, кураторка етнографічного проєкту «Спадщина»

Буковинського центру культури і мистецтва, кандидатка філологічних наук, письменниця