КОЛЕСО ДОЛІ ТКАЦЬКОЇ

(Роздуми до етнопроєкту "Буковинське Різдво")

Запис сьомий

Аби сприйняти полотно не просто як сировину, а як витвір, передусім потрібно чітко уявити його багатоетапний процес виготовлення. У такі зимові дні та й вечори, як сьогоднішні, під затишними стріхами Буковини і Поділля, Гуцулії і Слобожанщини народжувалося біле, як світ, полотно. Звичайно, народжувалося не відразу, бо проходило довгий шлях від обробки пряжі до самого процесу ткання, можна сказати навіть більше – полотно проживає ціле життя, доки стане чиєюсь сорочкою чи наміткою.

По-особливому готували прядиво для рушникового полотна. Ось, до прикладу жителька села Шепіт Вижницького району Ганна Пуршега (1928 р.н.) розповідає: «Прєдиво, шо мітилоси на рушник, сієли густо межами, аби той рушник крашше беріг на межі з злом. Колис ми вимикали прєдиво, складали корінцєми у горшьок, би статки велиси. Єк висихало – замочували у ріці на великій глибині, обвʼєзували курмеєм до дерева, би не узєла вода, через три-штири дни вибирала, мила від глимею, несла до хати, клала пид плит, би маласи при кожнім случаї опора. Витак збивали сухе баталевом, терли на терлиці, чісали гребінками. На гребінках лішєлоси бучі, вичісувалоси повісмо. Бучі прєлоси на грубші рушники, до кулеші, а з повісма – тонкі» (транскрипція запису розшифрована за експедиційною хрестоматією «Буковинські говірки», укладачі Наталія Руснак, Ніна Гуйванюк та Валентина Бузинська).

Що цікаво: можливість наткати вдосталь полотна вважалася ознакою економічної незалежності. Аби зрозуміти це, варто згадати, що тканини домашнього виробництва в кінці ХІХ-початку ХХ століття були основою одягу, хатнього інтерʼєру та обрядів, купувалися вони вкрай рідко. Відповідно той, хто може наткати собі вдосталь полотна – забезпечив себе сам, а отже він незалежний.

Один із ткацьких атрибутів суттєво прискорює процес, стає символом промислової незалежності і навіть потрапляє на державний прапор однієї з країн. Що це? Мова іде про прядку (прялка, німецька куделя, коловорот, самопрядка). Індійський різновид прядки – чарха, який діє за допомогою запущеного вручну колеса, увійшов у історію завдяки Махатмі Ганді, який «зробив прядку політичним засобом боротьби за економічну незалежність Індії. Цю ідею радо підхопили українці Галичини, щоб стати незалежними від спекулянтів, які зосереджували текстильну торгівлю у своїх руках і диктували ціни» (Іван Сеньків «Гуцульська спадщина»).

Саме прядка як символ промислової незалежності певний час навіть була зображена на державному прапорі Індії (вочевидь, під впливом вищезгаданої промоції від М.Ганді).

Чому саме ткацтво – символ незалежності? Напевно, здогадатися неважко. Просто людині для успіху треба дуже багато – щоб зірки склалися, народитися «в сорочці», впливові родичі тощо. Працьовитій же людині потрібно лише одне – трудитися на совість і щоби ніхто не заважав.