Голодомор…Пам'ятаємо….

78425683 2444141439027771 3488306265250070528 oПоривчастий холодний вітер зриває останні осінні листки з дерев, тривожить пронизливим холодом живі квіти, колоски, що лягли перед хрестом 23 листопада, у поминальну суботу біля пам’ятного хреста жителям-односельчанам села Слобода-Банилів, які загинули у російських таборах ГУЛАГу. Того дня зібралися усі небайдужі, аби відзначити 86-ті роковини Голодомору 1932-1933 рр. та 72-і роковини голодомору 1946-1947 рр. в Україні, геноциду українського народу та вшанувати пам'ять загиблих голодною смертю.

 

У далекому 1947 році місцеві жителі стали свідками великої трагедії – жахливого страшного голоду, який тільки на території села скосив десятки життів – жителів Бессарабії, Молдавії та окремих районів України. Слобідчани і понині згадують про той час…«Оскільки на території села Слобода - Банилів до війни діяла крохмало-патокова фабрика «Сонце», основною сировиною, якої була картопля, то залишалось чимало картопляного жому, який вивозили і кагатували в урочищі «Барабулянка». Всередину цього земляного прямокутника і засипався картопляний жом. Важко сьогодні сказати, кому це було вигідно, але в газетах (російських) було оголошено, що на Буковині в с. Слобода-Банилів румунські окупанти залишили у сховку величезні запаси хліба. Вірячи цьому, знедолені люди, гнані голодом, уже в перших числах березня 1947 року, як тільки зійшов сніг і трохи потепліло, потягнулися в село з надією вижити, розжитися на хліб. Спочатку їхали і йшли поодинці, відтак невеликими групами, а вже в квітні – масово. Потяги, які проїжджали через село, були переповнені понад усілякі норми, їхали на дахах вагонів, йшли пішки, хто як міг так і добирався. Діставшись до жомової ями, нещасні набирали жому і знову рушали в дорогу додому. Але не всі добиралися до рідних домівок. Десятки, сотні людей навіки залишилися лежати в слобідській землі. Слобідчани і дотепер пам’ятають той страшний час. Тільки за один буханець черствого хліба, можна було, в буквальному розумінні слова озолотитися. Золото та антикваріат, одяг та інші цінні речі – годинники, хрестики можна було виміняти за шматок мамалиги або жменьку квасолі. Поївши перегнилого жому, люди розпухали і гинули. Вмирали усюди: на дорогах, в канавах, на стежках і пустирях. Жителі села допомагали, чим могли. Але, коли окремі з них перейшли на жом, то вже нічим не могли допомогти. Хіба, що хоронили без всяких почестей на сільському цвинтарі. А для цього сільська рада виділила підводу і людей, які кожного дня підбирали по декілька трупів і хоронили в братських могилах. Так продовжувалося до червня-липня 1947 року, доки остаточно не з’явилися овочі та фрукти. Тільки тоді голодні люди полегшено зітхнули – з’явилася реальна надія вижити.» (Газета «Вижницькі обрії», 2 жовтня 1993 р., з розповіді п. Радула І.Г.)

Поминальною панахидою за померлих від голоду усіх років, яку провів ієрей Степан, священник Свято-Дмитріївської церкви, розпочався жалобний мітинг. Присутні запалили свічки пам'яті.

З промовами звернулися представники районної влади, сільський голова, громадські активісти. Пом’янути жертв голодоморів у селі Слобода-Банилів цього дня прийшли представники райдержадміністрації, районної ради, вчителі та учні Слобода-Банилівського НВК ім. В.Проскурняка, вчителі Банилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. І. Діяконюка.

Учні Слобода-Банилівського НВК ім. В.Проскурняка під керівництвом педагога-організатора Т. Курик підготували літературну композицію, присвячену пам'яті жертв Голодомору. Сільський бібліотекар Г. Гешко презентувала виставку «Україна в скорботі…» Хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх померлих від голоду. Після спільної молитви присутні скуштували калачі за померлі душі тих страшних часів.

У центрі Вижниці небайдужі містяни виклали поминальний хрест за померлими від голоду в Україні у різні роки. Міський голова Вижницької ОТГ О. Чепіль закликав всіх присутніх запалити у себе в домівках на вікні свічу пам'яті за померлими, як символ єдності українців. Жалобні заходи відбулися у всіх населених пунктах Вижниччини.

Анна ВАТАМАНЮК,

провідний методист Вижницького РБНТД