Олені Онуфріївні Гасюк - 95

7 липня цього року, всесвітньовідомій народній майстрині, берегині буковинської вишивки, заслуженому майстру народної творчості України, кавалеру ордена Княгині Ольги, лауреата багатьох премій і фестивалів – Олені Онуфріївні Гасюк виповнилося 95 років.

Олена Онуфріївна Гасюк народилася сьомого липня 1921 року в селі Дихтинець Путильського району в славетній родині Федюків. Дід Іван Федюк був відомий мосяжник, який виготовляв металеві прикраси для заможних гуцульських родин. Знаменитими були також і його люльки, які отримали назву «люлька-путилівка». Родина була велика: сім доньок та син Василь, який, як і батько, займався мосяжем. Мати Олени Онуфріївни, Настасія Іванівна, ткала, батько, Онуфрій Михайлович, який походив з родини Дудчаків, столярував, а також був вправним теслею. Свій вибір Оленка зробила у п’ять років – вирішила, що навчиться вишивати так вправно, як тітка Марія. Першою вишитою роботою дівчинки був медальйон, в центрі композиції якого майбутня майстриня відобразила квітку та схрещені топірці. Робота була виконана геометричним орнаментом та отримала схвалення діда Івана.

Художня вишивка все більше захоплювала дівчину. Вона вивчала і запам’ятовувала гуцульські орнаменти, робила відшивки, вивчала техніки вишивки, види художніх швів. У цей же час Оленка захоплюється малюванням. Побачивши це, дядько Гаврилаш купив їй фарби. Першою роботою, яка вийшла з-під пензля майбутньої вишивальниці, була копія портрета Т. Г. Шевченка. Робота дуже сподобалась односельцям. Родина мала намір відправити обдаровану дівчинку на навчання, однак через те, що воно було занадто дорогим, батьки погодились, щоб Оленка займалась вишиванням, в яке вона була закохана до нестями. Тепер уже не потрібно було ховатися, зустрічати докірливі погляди матері та батька. Дівчина, поряд з домашніми справами, весь вільний час проводила за вишивкою. Першою серйозною роботою стала вишита сорочка для улюбленого братика Михайлика. Сорочка була дуже гарною. ЇЇ хвалили батьки, сусіди, односельці. Це окрилило молоду дівчину. Вона береться за більш серйозні роботи: вишиває сорочки, рушники, хустинки. Дуже швидко Оленка завойовує авторитет односельців. Двері в хату Дудчаків не закриваються, до молодої майстрині приходять дівчата, літні жінки за порадою, який узір вишити на рушнику, сорочці чи скатертині. Особливо людно в оселі було напередодні великих свят. Молоді дівчата радилися з Оленою Онуфріївною, який обрати крій майбутньої сорочки, яким орнаментом декорувати своє святкове вбрання.

Наприкінці 30-х років ХХ століття Олена Гасюк багато малює, збирає старі народні вишивки, творчо інтерпретує їх у власних роботах, створюючи власні композиції. Велику увагу приділяє народному крою вбрання. Вивчає все нові і нові види художніх швів і оволодіває понад шістдесятьма видами швів.

У 1940 році, у зв’язку з історичними подіями, Північна Буковина увійшла до складу України. Збулася віковічна мрія гуцулів – жити в єдності з матір’ю Україною. Радісно зустріли звістку про об’єднання українських земель і жителі села Дихтинець та родина Олени Онуфріїївни. Молода майстриня ще більше працює, займається самоосвітою, бере активну участь у громадському житті села. Її обирають членом виборчої комісії. У батьківській хаті було організовано школу з боротьби з неписемністю і вона навчає односельців грамоти.

У цей час приходить і перше кохання… Обранцем молодої дівчини стає Юліан – статний, доброзичливий юнак з Вінничини, який пережив голодомор 1932-1933 років на Україні. У 1941 році молода пара побралася. Щасливе сімейне життя було недовгим. Війна… Північну Буковину вдруге окупувала Румунія, почалися арешти. Переслідування з боку окупаційної влади загрожували і їхній сім’ї. Арештували Юліана як вихідця зі Східної України. Після щасливої втечі його з-під арешту молоді люди вирішили тікати в село Станіславської області. Жили надзвичайно бідно, не вистачало їжі. Юліан захворів, як пізніше з’ясувалося, на туберкульоз. У ці роки недолі вони ділили труднощі разом з сім’єю Бабенків з Іспаса.
      До листопада 1944 року німецько-румунські окупанти були вигнані зі Станіславщини та Північної Буковини. У м. Вижниця відновлювалась робота Державного художньо-промислового училища. 20 лютого 1945 року наказом Комітету у справах мистецтв при РНК УРСР директором училища був призначений Дебрин М.В. Він запросив на роботу й Олену Онуфріївну, яка з 3 січня 1945 року була призначена вчителем художньої вишивки.
       Олена Онуфріївна з великим ентузіазмом взялася до праці. Незважаючи на труднощі, вона готує методичну базу з художньої вишивки. В основу методичних матеріалів ввійшли зразки буковинської вишивки, які майстриня роками збирає, відшиває. Авторитет молодої вчительки зростає. Навчальні заняття проводить вона цікаво, доступно і водночас вимогливо. Її поважають колеги по роботі та учні. Вона займається не лише викладацькою роботою, але й працює творчо. У 1948 році Олена Онуфріївна вперше бере участь в обласній художній виставці. Вона представила роботу, в основі якої зобразила на фоні гір та річки Черемош Юрія Федьковича, який виступає за об’єднання усіх українських земель в єдину українську державу. Робота отримала високу оцінку журі.

Працюючи викладачем, одночасно навчається в училищі, яке закінчує в 1952 році. Разом зі студентами молодий педагог продовжує збирати зразки української вишивки, експериментує, створює власні композиції. Багато уваги приділяє вивченню художніх швів, створює понад десять своїх власних, які збагатили художню вишивку. В цей час працює над створенням альбому «Буковинська вишивка», у який ввійшли понад двісті кращих зразків народної вишивки Буковини, а також багато орнаментів майстрині.

Педагог багато працює над створенням нової форми буковинського вбрання. На замовлення Буковинського ансамблю пісні і танцю Олена Онуфріївна разом з учнями училища оздобила більше шістдесяти костюмів орнаментальною буковинською вишивкою. Гама кольорів в одязі, що була вміло підібрана і розміщена, надавала даній колекції особливої вишуканості і краси.

Водночас Олена Онуфріївна бере активну участь в обласних, республіканських та всесоюзних виставках. Свої роботи вона присвячує 150-річчю від дня народження Тараса Шевченка, 130-річчю від дня народження Юрія Федьковича, визволенню Буковини від німецько-фашистських загарбників. Засобами вишивки майстриня створила портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Оригінальна за змістом та виконанням композиція «Лілея» за твором Шевченка привернула увагу мистецтвознавців та громадськості. В своїх роботах Олена Гасюк творчо переосмислює народні мотиви, створює злагоджену гаму кольорів, домагається високої виконавської майстерності. Роботи мисткині були відзначені високими нагородами. Мистецтвознавці підкреслюють професійну майстерність та філігранність виконаних робіт, їх естетичний смак та вишуканість.

Олена Гасюк стає відомою не лише на Буковині, але й по всій Україні, в Канаді, США, Австралії. Їй пишуть листи, просять проконсультувати чи дати пораду, а неперевершені вишивки закуповують провідні музеї України. Багато робіт опинилися в приватних колекціях зарубіжних шанувальників талановитої майстрині з Буковини, яка стала для Вижниці та всього краю своєрідною візитівкою. Виданий нею посібник «Художнє вишивання» став у 80-х роках бібліографічною рідкістю.

У 1975 році Олена Гасюк вийшла на заслужений відпочинок. Проте не в характері народної майстрині було відпочивати. Нарешті у неї з’явився час, щоб поринути в улюблену творчу роботу. Вона створює нові твори та бере активну участь в обласних та республіканських виставках. Високу оцінку журі отримують декоративна доріжка на виставці в Коломиї (1976 р.), килимок, вишитий хрестиком (1977 р.), вишиті килимки «Борцям за мир – Слава», «Золота осінь» та серветка «Вижничанка» (Чернівці, 1977 р.). У 1977 році Олена Гасюк стала дипломанткою Всесоюзної виставки творів декоративно-прикладного мистецтва, у 1978 році – лауреатом республіканської виставки. Таких перемог було багато. В колекції Олени Онуфріївни понад сто дипломів переможця виставок різних рівнів. У 1986 році їй було присвоєно високе звання «Заслужений майстер народної творчості України РСР».

Незважаючи на поважний вік, Олена Гасюк завжди перебуває в творчому пошуку. Вона створює все нові шедеври мистецтва вишивки. Її скатертина «Цеглинка» (1990 р.), панно «Віночок Буковини» (1979 р.), подушка «Золотий колос» (1981 р.), серветка «Буковина» (1994 р.), рушник «Писанка» (1997 р.), «Мережка» (2005 р.), панно «ВКПМ – 100 років» (2005 р.), жіноча блуза «Весільна» (1987 р.), блуза «Святкова» (2007 р.), чоловіча сорочка «Театральна» (2013 р.), чоловіча сорочка «Святкова» (2003 р.), жіноче пальто (2005 р.), кептар (2007 р.), одяг для ляльок, «Буковинський костюм» (2005 р.), «Галицький костюм» (2005 р.) заворожують неповторним орнаментом, які виконані невтомними, талановитими руками народної мисткині.

У 2011 році за значний внесок у розвиток українського народного мистецтва Указом Президента України Олена Онуфріївна Гасюк нагороджена Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.
Важливою подією для митців Буковини, пошановувачів таланту геніальної вишивальниці став новий альбом Олени Гасюк «Буковинська народна вишивка», в якому зібрано 280 орнаментів та сто різних технік вишивання. Це видання стало настільною книгою всіх, хто захоплений художньою вишивкою. Світлиця Олени Гасюк, яка відкрита у Вижниці, пропагує творчу спадщину берегині, неповторність її таланту.

У ці липневі дні, коли Олена Онуфріївна святкує свій славний ювілей, відчувається особлива аура в її оселі. Це аура добра, щастя, таємниці творення. Незважаючи на роки, Олена Онуфріївна не перестає дивувати шанувальників свого таланту чудовими та неперевершеними шедеврами. Здається, що її творчості і захопленню вишивкою немає меж. Всі, хто спілкується з цією дивовижною жінкою, переконуються в тому, що вона є невичерпною скарбницею духовної краси, берегинею культурних надбань українського вишиваного мистецтва.

Святкування 95-річчя від дня народження заслуженої майстрині народного мистецтва України Олени Гасюк розпочалося у її світлиці. Екскурсію світлицею провела директор краєзнавчого музею Михайлина Іванюк, яка повідомила, що Олена Гасюк передала свої роботи місту. Нині всі охочі мають можливість насолодитися творчістю майстрині.
        Відтак керівники районної влади Руслан Сенчук та Михайло Андрюк, Вижницький міський голова Олексій Чепіль, директор Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка Роман Гаврилюк, керівники Ради ветеранів району Іван Бойко та Василь Савюк завітали до будинку, де живе Олена Онуфріївна. Вітаючи ювілярку, побажали здоров’я, наснаги, подякували майстрині за її геніальні роботи та вручили Почесну грамоту райдержадміністрації і районної ради, пам’ятні подарунки та квіти.

{gallery}2016/Jule/25{/gallery}