ДОРОГА КОЛЬБЕНГАЄРА 15-та виставка «Вишиваний дивотвір», присвячена виходу в світ альбому «Взори вишивок домашнього промислу на Буковині» Еріха Кольбенгаєра завершилась, але вона триває

Моя особиста дорога до Кольбенгаєра розпочалася з цієї лялечки, яку одягала, вишиваючи для неї стрій, прицільно послуговуючись  згаданим альбомом. Хтозна, чи не цей факт змусив уважніше глянути на дату виходу в світ книги, коли учасники клубу  «Вишиваний дивотвір» обговорювали  тему наступної, ювілейної,  виставки. Після попереднього успішного проекту «Обрус Гараса» (була  автором  його ідеї), який увійшов до Книги рекордів України  як найбільша вишита біографія одного митця, усі схилялися до колективної роботи. Запропонувала виготовити сувенірні сорочечки для ляльок, кожна з яких була би відшита  за узорами  того чи іншого  аркуша з легендарного альбому і закомпонувати твори  у вигляді дороги. Адже кожен аркуш альбому – то збірка саме сорочкових узорів конкретних українських і румунських громад. А сам альбом – то результат і підсумок тривалих подорожей інженера та архітектора Еріха Кольбенгаєра дорогами  Буковини.

Задум набув  амбітніших масштабів. Вирішили відшити сторінки з альбому. А сама ідея дороги предків втілила в своєму квілті  колишня чернівчанка, а нині москвичка Вікторія Тучинська. Вона відшила також титульну сторінку альбому разом з художником-реставратором Художнього музею Володимиром Красновим (на фото), послуговуючись старовинними зразками з музейних фондів,  створила карту-палітру кольорів, за якою відтак працювали майстри.  Проект перетворився на міжнародний. У ньому взяло участь понад сто майстрів. Він став родзинкою  нинішньої виставки. А ідею відтворення буковинської сорочки взято за стрижень виставки наступної. «Дорога Кольбенгаєра» триває.

Олена ЧАЙКА.

На фото: під час закриття виставки на тлі вишитих сторінок з альбому; з художником – реставратором чернівецького Художнього музею, де відбуваються всі виставки «Вишиваного дивотвору», Володимиром Красновим.

Фото автора.