Відкрито меморіальну дошку загиблому учаснику антитерористичної операції Івану Ротарю

12 січня у селі Коновка Кельменецького району на шкільному подвір’ї відбувся урочистий мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки загиблому герою, учаснику АТО Івану Петровичу Ротарю. Віддати шану захиснику України прийшли голова Кельменецької райдержадміністрації Віталій Швець, голова районної ради Віктор Ілаш, Коновський сільський голова Борис Ротар, військові побратими - учасники АТО, вчителі та учні місцевої школи, рідні та близькі загиблого, односельці. Серед особливих гостей – мати героя Лідія Семенівна та сестри Світлана й Антоніна.

До родини та односельців загиблого героя зі словами подяки за сина, справжнього воїна звернулися голова районної державної адміністрації Віталій Швець та Борис Ротар, які наголосили, що Іван Ротар віддав життя за мир та спокій на рідній землі, за суверенітет та цілісність України.

 Настоятель місцевої церкви Успіня Пресвятої Богородиці отець Іоан освятив меморіальну дошку, а всі присутні помолилися за упокій душі загиблого героя. Щемливо звучали рядки листа до матері, написаного вчителькою української мови та літератури Л. Корній від імені сина Івана, які всіх присутніх вразили до глибини душі.

 Директор філії Кельменецького ліцею – опорного закладу – Коновського НВК Лілія Поп’юк у своєму виступі відзначила, що людина не народжується героєм, а стає ним завдяки своїм прийнятим рішенням та вчинкам. І саме такого гідного сина виховали батьки Івана Ротаря, який як справжній чоловік зробив свідомий вибір та прийняв виважене рішення піти захищати свою державу. «Героїзм Івана вчитиме майбутні покоління школярів таким людським якостям як гідність, повага, любов та єдність». Почуття гордості за свого учня переповнювали класного керівника Юрія Кушніра, який пригадав шкільні роки Івана, яким він був добрим, працьовитим, щирим учнем, як в нього ще з дитинства серце було сповнене патріотизму.

 Ведучі заходу - Лілія Поп’юк, Ганна Данчецька та Лариса Леськова з біллю у голосі говорили про несправедливу неоголошену війну, яка чорною хмарою нависла над українським Донбасом, про трагізм тисячі українських сімей, які втратили рідних та близьких. Серед них і наші земляки Ігор Філіпчук, Олександр Паламар, Олександр Гарбуз, Іван Ротар та Сергій Ковальчук. Пам’ять про всіх героїв Кельменеччини вшанували хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальної дошки, встановленої на будівлі навчального закладу.

 Право відкрити меморіальну дошку воїну, який виконував обов’язок перед Батьківщиною в зоні АТО, було надано голові райдержадміністрації Віталію Швецю та військовому побратиму Валентину Шевчуку. Ініціативу встановлення меморіальної дошки педагогічного колективу Коновського НВК підтримала сільська рада, спонсором виготовлення якої виступив приватний підприємець Борис Дерев’янко. Дошка встановлена на фасаді місцевої школи – філії Кельменецького ліцею – опорного закладу – Коновському НВК.

Сьогодні багато земляків беруть участь у неоголошеній війні на Сході нашої держави, яка забрала не одне життя воїнів, які не вагаючись стали на захист рідної Батьківщини. Життя Івана Ротаря завжди буде прикладом для односельців, бо вдивляючись в обличчя загиблого героя, усвідомлюємо, що Україна втратила одного з найкращих, найсміливіших, найдостойніших синів.

Довідково

 Народився Іван Ротар 13 січня 1972 року четвертою дитиною, якій раділи наче первістку. Ще з дитинства батьки виховували сина бути чесним, справедливим, допомагати слабшим, не залишати товариша в біді. Навчався у Коновській школі. В шкільному колективі користувався авторитетом та повагою, ніколи не боявся труднощів, допомагав товаришам у важку хвилину. А для своїх менших брата та сестри був опорою та надією. Після закінчення школи пішов працювати у колгосп. Справжньою школою життя для Івана стала служба у армії протягом 1990- 1992 рр. На адресу батьків приходили листи –подяки за хороше виховання сина. Любов до Батьківщини, рідного краю, українського народу глибоко вкарбувалися в серце Івана. І коли наша держава опинилася в небезпеці, без вагань пішов захищати східні кордони України.

 14 лютого 2015 року був мобілізований Кельменецько-Сокирянським об’єднаним військовим комісаріатом. Після проходження військових навчань на Рівненському полігоні передислокований у зону АТО в Маріуполь на посаду номера гарматної обслуги. Служив у протитанковій батареї протитанкового батальйону 40-ї окремої артилерійської бригади. Загинув 25 серпня 2015 року. Похований у рідному селі Коновка.