Дещо про іменинні традиції Буковини: чуга, вінок і Василева купанка

img10

(Роздуми до етнопроєкту "Буковинське Різдво") 

Запис тринадцятий

Ще століття тому люди мало відзначали дні народження, а багато хто взагалі не знав власної дати народження (тільки місяць), поки не доведеться мати справу з документами. «Я народилася десь в лютому», - таку тезу можна почути від людей 20-х років народження і справа не у поганій памʼяті. Річ у тім, що значно більше в той час шанувався день імені, іменини, а день народження – менше. На Буковині збереглося кілька варіантів пошановування іменнинників, причому що цікаво: чоловіків та жінок вшановували по-різному. Враховуючи, що у передріздвяну пору та період новоріччя ціла «іменинна плеяда» - Анни, Романа, Андрея, Миколая, Степана, Василя, Івана – ми вирішили спеціально в рамках проєкту «Буковинське Різдво» зробити стислий огляд того, які іменинні традиції побутують на Буковині.

До слова, одна із традицій вшановування іменинників – традиція пошанування чоловіків-іменинників чугою – внесена до обласного Переліку нематеріальної культурної спадщини із перспективою включення до загальноукраїнського. Цей обряд є рідкісним.

Тільки в двох районах Буковини збереглася давня традиція зрубувати сакральне деревце, прикрашати і пошановувати ним чоловіка-іменинника. Інші види побутування сакрального деревця в українській традиційній культурі поширені значно більше – весільне деревце, обряд «квітка» при закладенні житла тощо. «Чуга» ж наразі є рідкісним зникаючим обрядом, що чимраз відтісняється осучасненими віяннями (до прикладу, обприскуванням іменинника парфумами). Традиція віншування чоловіків з іменинами «чугою» адресується дорослим господарям, які користуються авторитетом у громади. Напередодні свята чоловікові вішають на ворота зрубане деревце ялинки чи сосни, прикрашають його паперовими ружками (раніше прикрашали фарбованою вовною), а вершок деревця вінчається «гонором» - запискою з натяком на авторів привітання, калач, вишита сорочка чи рушник. Процес вішання деревця таємний, господар не повинен цього бачити, привітання, за задумом, він повинен виявити аж у день іменин, а відтак відгадати хто його привітав та почастувати їх. Даний обряд засвідчує один із архаїчних виявів сакрального дерева – вітальне, а також ментально характеризує громаду, котра в день іменин для свої поважних чоловіків виконує ціле традиційне дійство «Моєму татови всігди деревце на Дмитрія приносили. Це мама зготови їсти, вже кутюги брешут і ми знаємо, шьо мают татови принести деревце.   Ми подивилися – вже татове деревце висит. Там колачь висів, рушник, конфєти... І ми вже рано готовили їсти. Готовили шо: то простенько було, не так єк тепер: голубці наробили, студенец зварили, та й вже ми храмуємо», - записано від Терен Євдокії Дмитрівни, 1938 р.н. (смт.Путила, куток Запше). 

Іванна СТЕФʼЮК (ОЛЕЩУК),

кандидатка філологічних наук,

докторка філософії у галузі філології,

кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» БЦКМ, письменниця