Новини

У ЧЕРНІВЦЯХ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА-СПОМИН ПРО ГУЦУЛЬСЬКОГО МИТЦЯ РУСЛАНА ТРАЧА

Руслан Трач – український фотохудожник, блогер, літератор, засновник проєкту «Лабораторія екстремальної творчості» (ЛЕТ), дослідник гуцульської культури, воїн ЗСУ, майстер з виготовлення барток, популяризатор екологічної свідомості. Своє надзвичайно коротке життя (1978-2026) присвятив тому, аби про гуцульський менталітет, а точніше сказати натуру, у світі знали більше. Із Чернівцями його поєднують кілька десятків, а можливо й сотень фотосесій, і кожна з цих зйомок дала його учасникам причетність до «инчого світу» - того особливого вміння бачити дійсність не тільки такою, як вона є, а й такою, якою вона могла би бути.

Виставка-спомин, присвячена світлій пам’яті Руслана Трача, відкрилася 20 серпня у Буковинському центрі культури і мистецтва. Організатори заходу - мистецький простір «Шепетівка» Чернівецького центру культурних послуг у партнерстві з Буковинським центром культури і мистецтва. Провадила імпрезу культурна діячка Майя Фисюк.

Експозиція знайомить глядача із 12-ма бартками Руслана Трача, кожна з цих барток «злітає у небо», а виповнює смислову канву виставка тематичних світлин авторства також Руслана Трача і полотно як земний шлях (від народження і до того місця, звідки незрима душа митця дивиться на нас). Ольфакторну складову імпрези створили гілки гуцульської смереки, медвяна свічка і букет з полину. Чому букет з полину – бо таке псевдо, «Полин», обрав Руслан Трач у війську, за цим іменем його знають побратими.

Дружина фотохудожника Ірина Трач розповіла: це не просто виставка барток, які красиво експонуються, аби їх можна роздивитися. Руслан досліджував історію гуцульської зброї і тому для виставки У Чернівцях обрали тих 12 барток-притч, чиї історії найвиразніші.

Процитуємо: 

1) Родинна, вона про передачу досвіду, її зробив тато синові і в цьому вищий символізм; 

2) Мосяжна, делікатна, декоративна – вона розказує історію про заборону носити холодну гостру зброю, і тоді горяни стали носити мосяжні бартки, аби уберегти бартку як артефакт;

3) Історія гуцульської бартки крізь призму боротьби карпатських народів;

4) Валашка, яку дуже часто плутають з українською гуцульською барткою;

5) Класична гуцульська бартка сталєнка, бойова;

6) Осинова – її Руслан Трач зробив у період війни і спеціально досліджував природу деревини, аби топорище вийшло таке, як задумалося;

7) Бартка з «Хорсу» - Руслан жив цим проєктом і був його співзасновником і амбасадором, як розповіли рідні митця;

8) Бартка знаного майстра Марка Луканюка з Косова, має характерний орнамент;

9) Бартка з «Градів» - цей метал дуже погано піддавався художній обробці, залишилася навіть задзюбина, яка підкреслює його неподатливість, і все ж метал війни перекувати на бартку вдалося;

10) Цілком сучасна, яка вже відійшла від традиції, але красива;

11) Бартка, виконана в бойових умовах з мінімуму матеріалів;

12) І найпростіша. На перший погляд. Але на її топорищі – шрам від кулі, бартка (як і людина) також носить на своїй «шкірі» поранення.

Мама Руслана Трача, пані Марія, розповіла: для всіх він Руслан, а вона йому колись обрала ім’я Юрій. І так у нього було два імені, лиш найближчі люди і панотець у церкві це знали. Вже в дорослому віці Руслан-Юрій створює у фейсбуці сторінку «Юрко Хромеюків» - тобто взяв своє друге ім’я і домашнє, вуличне прізвисько – так, як кажуть на родину Трачів вдома та і то свої. Якщо на онлайн-сторінці «Руслан Трач» більше фотомистецтва, щоденникових записів, то сторінка «Юрко Хромеюків» відкриває читачам його літературну іпостась. Марія Трач каже: вона бачила практично в усьому, що її син хотів зробити цей світ кращим.

Модераторка і співорганізаторка заходу Майя Фисюк – культурна діячка, учасниця фотопроєктів Руслана Трача і його подруга розповіла присутнім про особливе світобачення митця: «Ця людина могла закохати у камінь, у травинку, у промінь сонця. Від його зйомок змінювалися всі».

Поділитися цінними споминами про Руслана Трача приїхала поважна делегація з Верховинщини:

- заступниця селищного голови Верховинської селищної ради з питань діяльності виконавчих органів ради є Оксана Чубатько;

- начальник відділу культури Верховинської селищної ради Оксана Коломийчук;

- краєзнавиця, дослідниця гуцульських традицій, засновниця приватного музею «Галєрія гуцульських традицій та обрядів» Павла Рашковська;

- мисткині, краєзнавці Світлана Копитко-Ілійчук та Оксана Сусяк.

Майя Фисюк також зазначила: виставка у Буковинському центрі культури і мистецтва є логічним продовженням пам’ятних заходів у Верховині та Косові

Понад 10 років співпраці і дружби поєднували Руслана Трача з Іванною Стеф’юк – це були численні зйомки в проєкті «Инчий світ», «Мандали», до фотокартин Руслана Трача Іванна Стеф’юк написала кілька сотень віршів, вони вийшли у її збірках «Рибниця», «Дика ягода» з ілюстраціями Руслана Трача. Іванна Стеф’юк очолює науково-методичний відділ дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва, вона у виступі анонсувала наступні наукові та просвітницькі заходи, які запланувала установа для пошани імені Руслана Трача і поділилася поезією «Полину ти й аркана», яка присвячена Русланові Трачеві.

На завершення заходу директор Буковинського центру культури і мистецтва, заслужений діяч мистецтв України зазначив: «Мені здається, мотив пана Руслана – аби про його гори і про дух його культури люди у світі знали більше. Вдумливіше. Ми були знайомі – я зрозумів, що це твердий митець з правдивим гуцульським характером. Філософ. Знаєте, наша подія відбувається напередодні Дня незалежності України і вона їй приурочена. Патріотизм Руслана Трача був по-справжньому жертовним, і ця любов була осмисленою. Виставка, яка нині експонується тут, заговорить до вас, тільки вдивіться уважно».

Дуже приємно те, що численні відвідувачі заходу не просто відкривали для себе естетичний світ митця, а крізь його роботи пізнавали коди гуцульської натури.

Виставка направду особлива, і вона буде діяти до початку жовтня, її побачити можна за адресою: м. Чернівці, вулиця Йозефа Главки, 1-а.

Ми щиросердно запрошуємо її відвідати.

Фото Ігоря МОЛОТКІНА