Новини

БУКОВИНА ЯК СИМВОЛ: ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ ДОЛУЧИЛАСЯ ДО ЕСТАФЕТИ «ЦВІТ ВИШИВАНКИ»

Наприкінці весни у Чернівецьку область прибула поважна делегація, аби запросити буковинців долучитися до вишиття рушника єдності. Як ми вже повідомляли раніше, починаючи з 2013 року за ініціативи тернополян світом мандрує Міжнародний вишитий рушник єднання «Цвіт вишиванки», і цього річ таку почесну естафету чернівчанам передали кияни. Рушник «Цвіт вишиванки» - це колективне знакове письмо і колективна пісня, сповідь українців всіх областей і наших земляків у еміграції. Дві чернівецьких вишивальниці, майстрині народного мистецтва Оксана Микитюк та Галина Михайлишина, упродовж певного часу вишивали «буковинську частину» рушника і в такий спосіб наша область підтримала акцію єднання через традицію. Візерунок розроблено і відшито за мотивами орнаментів заслуженого майстра народної творчості України, орнаменталістки Олени Гасюк, шрифт для титульного підпису розробив дослідник, педагог, орнаменталіст Іван Остап’юк з Надвірнянщини, герб на композиції авторства славетного Ореста Криворучка.

 Ділячись враженнями від участі у проєкті, майстриня народного мистецтва Оксана Микитюк зазначає: «Ми відчували, що це дуже відповідально. За проектом «Цвіт вишиванки» стежили давно, у різний час познайомилися з людьми, дотичними до відшивання інших частин рушника і мимоволі думали: «А коли ми, коли до нас дійде ця символічна акція?» Тому коли дізналися, що рушник єдності привезли до Чернівців і що саме нам серед інших майстрів вишивки представляти Буковину – надзвичайно зраділи. Тоді вже стали працювати над концепцією. Класика і традиція – це передусім Але Буковина ж дуже розмаїта – маємо і гуцульські, і понаддністтянські акценти, і Буковинське Попруття. Як вишити символ-асоціацію так, аби не виокремлювати когось одного? І вибір впав на орнаменти авторства Олени Гасюк, ми їх дещо інтерпретували у колористиці. В усьому нас консультував заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк, який, як відомо, і досліджує вишивку, і сам чудово вишиває. Цей орнамент – втілення всієї геометричної Буковини, а зорі у візерунку – то символ мрії. Наш рушник – це молитва за щастя України».

«Словами не передати відчуття від вишивання як процесу, вишивання як практики. Ти тоді забуваєш про усе, ці орнаменти наповнюють душу, свідомість якимись іншими сенсами. А це так потрібно зараз – як ніколи, мабуть. Я не скажу, що вишивалося гладко – запаслися ліхтариками на випадок блекаутів, відкинули навіть думку, що може вийти невдало, і взялися до роботи. Десь місяць ми працювали над проектом і відчували радість і гордість. Я би не назвала вишивку роботою – хоч вона, поза сумнівом, вимагає мистецьких вмінь, терпеливості і праці. Вишивка для мене – це внутрішня потреба», - розповідає майстриня Галина Михайлишина. Згадує: вишивала від маленької, ще в семирічному віці під керівництвом бабусі бралася за серветки, згодом вишивані пішви. Відтак – картини. А далі в життя прийшов клуб «Вечорниці» - і пані Галина чимраз більше стала заглиблюватися у стихію традицій української вишивки. 

І так «Цвіт вишиванки» доповнився буковинськими орнаментами і помандрує далі. Варто сказати, що один із фрагментів рушника не дошитий зумисне – кримську його частину прикрашає орьнек, в якому вишите тільки одне суцвіття,а решту, як зазначили майстри, вони обов’язково дошиють тоді, коли Крим повернеться додому.

Тож у цій акції символічно все – ідея, візерунки і ті майстри, які втілили цю ідею. А ще учасником акції мимоволі стане кожен, хто милуватиметься рушником і радісно подумає: «Це моя Україна».