Новини

НАУКОВО-ПОПУЛЯРНА ЛЕКЦІЯ «ТРАДИЦІЯ І ЕПАТАЖ. ТЕКСТ І ПІДТЕСТ»

Бувають обряди чи атрибути, які при першому знайомстві дивують: яскрава і провокативна Маланка, трапеза на цвинтарі чи обдаровування на похороні, традиція буквально носити на собі грошовий запас родини (прикраса «сальби») тощо. Не менше мабуть буде подивований гість, коли підслухає «спілкування» з борщем акру, або коли побачить, як дитину «продають через вікно», або коли дізнається, що чоловіки носять у нас яскраві шийні прикраси і хустки, та ще й дуже вишукані. Мабуть викличе зацікавлення теж, чому в нареченої насправді два вінки на голові і справжній видимий лише для найрідніших.

Проте зовнішня складова – лише один аспект трактування традиції. Так, це яскраво, незвично. А за тою яскравістю, як за маланкарською маскою, цілі шари смислів, знаків і народної філософії. Саме їх ми читали разом у авторській лекції кандидатки філологічних наук, кураторки етнографічного проєкту «Спадщина» БЦКМ Іванни Стеф’юк «Традиція і епатаж. Текст і підтекст», котра відбулася 25 липня на терасі Буковинського центру культури і мистецтва.

Особливе зацікавлення і обговорення викликали поліські ткацькі практики, спрямовані на припинення війни («одноденне полотно»). А у доповнювальному виступі директор нашої установи, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк детально розповів рецепт приготування борщу як напою (такого, що бродить і є подібним до квасу), і борщу в сенсі першої страви, причому борщу з секретом – особливо вдатні гуцульські ґаздині з червоного буряка вміють зварити білий борщ.

 Чим є яскравість і пишність у народній культурі? В кожного на це своя відповідь…

Автор фото - Микола ШИМОНЯК