Благодійний фонд «Рокада» Чернівці розпочав роботу над етнопроєктом «Берегиня», який приурочений прийдешньому Дню матері. Учасницями проєкту стали жінки з Херсонської, Харківської, Миколаївської, Донецької, Запорізької, Луганської областей, яким випала унікальна нагода приміряти на себе етнічний жіночий образ буковинки кінця XIX-початку ХХ століття. Своєю участю проєкт «Берегиня» підтримала голова БО Благодійний фонд «Рокада» Наталія Гуржій.Проєкт став можливим завдяки співпраці Благодійного фонду «Рокада» Чернівці з паном Миколою Шкрібляком - видатним буковинцем, очільником Буковинського центру культури і мистецтва, етнографом, народним майстром, заслуженим діячем мистецтв України, який надав для заходу костюми зі своєї унікальної колекції буковинських строїв. Микола Миколайович працював над створенням образів учасниць та провів у процесі зйомки ознайомчі лекції про специфіку буковинського народного строю, зробив акцент на спільності одягових елементів різних регіонів та, власне, їх унікальності. Безцінний супровід проєкту буковинського етнографа від зародку ідеї до його втілення в образах моделей підкреслив значимість вибудовування культурних містків між представниками різних регіонів з числа внутрішньо переміщених осіб та їх інтеграції в приймаючу громаду. На це в значній мірі націлена робота БФ «Рокада» Чернівці, культурних експертів регіону та управління культури Чернівецької ОДА.
Задум організаторів полягав у тому, що подібна активність дозволить поринути в традицію пов’язування та носіння саме намітки – одного з унікальних елементів українського традиційного вбрання. Цей головний убір мав багато варіацій назв, залежно від регіону, - намітка, перемітка, штерґарь, намитець, серпанок, рантух, склендрячка. Існувало до тридцяти способів вив’язування їх на голові. Моделі проєкту отримали нагоду ознайомитися з найпоширенішим варіантом пов’язування, типовим для більшості регіонів України, коли один кінець намітки пропускали під підборіддям, а другий спадав на спину.
Фокус уваги організаторів був саме на пов’язуванні намітки, яку в українській традиції використовували й в родильних обрядах. Так, наприклад, на ту саму намітку, яку дівчині пов’язували на голову на весіллі, баба-повитуха приймала новонароджену дитину. Цю намітку зберігала матір дитини все життя. Результатом проєкту має стати друк календаря, який утверджує та пропагує цінності жінки-матері, жінки-БЕРЕГИНІ роду, незламної української жінки. Проєкт реалізовується при підтримці UNHCR Ukraine - Aгентство ООН у справах біженців в Україні.
Джерело: https://www.facebook.com/100081329300351/posts/pfbid0ixEVD84YaJ7hafdkqYQGtp1c51ht4xR9bGxk9icZGS7cEiex4FMU32TfpQRBzGs7l/