Новини

ЕТНОПЕРФОРМАНС ПРО СОКРОВЕННІ СМИСЛИ

Старовинні й історично зумовлені буковинські коляди, різдвяні легенди про створення світу, традиції буковинської помани і маланкарські образи зблизька – такі місткі теми поєдналися в один етноперформанс «Традиції буковинського Різдва. Традиції буковинської Маланки». Дійство відбувалося в Арт-просторі на Кохановського, який очолює голова ГО «Вишиваний дивотвір», культурна діячка Одарка Кучерява, співорганізатор заходу - Буковинський центр культури і мистецтва (директор – заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк).

Оскільки Різдво Христове та увесь період зимових свят – це кульмінація року, до якої всі господарі ретельно готуються і в цю пору намагаються виглядати якнайкраще, всі присутні жінки мали змогу навчитися тонкощам українського хусткування. Провели інтерактивний майстер-клас співробітниця Буковинського центру культури і мистецтва Іванна Стеф’юк та співробітниця Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки Любов Шилюк.

Співочий гурт «Зозуля» під керівництвом Наталії Боднар повів глядача палітрою буковинських коляд, важливим змістовим вкрапленням став етнографічний екскурс про вертеп та вертепну драму в Україні.

Особливо щемкий момент етноперформансу відбувався у напівтемряві. Кураторка дослідницького проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва, кандидатка філологічних наук познайомила присутніх з філософією буковинського поминального деревця з дарами – елемента обласного Переліку нематеріальної культурної спадщини. Пані Одарка Кучерява, яка є носієм знань про цей глибинний елемент, поділилася щемкими спогадами з власного дитинства – як складали деревце на Старій Жучці. Самі ж деревця пані Одарка віддала перед душі своєї дорогої сестрички Наталки, яка відійшла у засвіти якраз у цю пору рік тому. На заході можна було побачити й останні творчі роботи Наталії – вишиті картини на різдвяну тематику.

Друга частина була повністю присвячена новорічній традиції буковинського маланкування – саме під такою назвою цей звичай внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. Мабуть, важко знайти гостя Буковини, який би не чув про фестиваль Маланок. Цього року зі зрозумілих причин фестиваль відбутися не міг, адже Маланка – це весела і яскрава стихія, яка так важко уживається з трагедією війни. Проте Маланка – це не тільки весело та яскраво. Адже йдеться про архетипні смисли і повторювані століттями сценарії. Тож гостям запропонували організатори те, що практично не робилося раніше – подивитися кілька виразних буковинських образів зблизька, практично на відстані витягненої руки, і почути про його історичні та міфологічні смисли.

Упродовж етнографічного дефіле з супроводом гості частину образів змогли бачити на поліграфічній інсталяції – «крилаті ведмеді» (смт Красноїльськ), новорічний кінь з Брусниці 1900-х років, «діди з таланками» (с.Бабин колишнього Кельменецького, зараз Дністровського району). За сприяння у підготовці інсталяції ми особливо вдячні Аллі Ілаш та Андріанні Скулиш.

Частину ж образів гості побачили наживо, зокрема:

- Букшандар (місто Вашківці, готувала образ Наталія Хачман);

- Коники та Мошняк (село Горбова, готували образ Соріна Паламарю та Ґретта-Галіні Спатару);

- Козак (село Суховерхів, готувала образ Ярослава Раковіца);

- Молода і «німа» Маланка (село Шубранець, готували образ Наталія Величко та Віра Літовська).

Ми висловлюємо щиру вдячність виконавцям маланкарських образів, нашим носіям практичних знань про елемент «Новорічна традиція буковинського маланкування» - Василю Черчілу, Василю Раковіці, Анатолієві Гнатюку, Михайлу Довгану, Георгію-Григорію Капалбу, Згирчі Богдану.

Ще одна важлива складова заходу – міні-лекція кандидатки філологічних наук Іванни Стеф’юк до 145-ти річчя Миколи Леонтовича «Наш крилатий «Щедрик». Особливого звучання заходу надав віртуозний спів лауреатки всеукраїнських та міжнародних конкурсів Тетяни Петришиної та її учениці Анни-Крістіни Стрижак. Як відомо, на межі старого та й нового років людина багато чому надає додаткових смислів, пробує зазирнути в очі долі. І кожен присутній мав таку можливість – циганка Ружелія (образ втілила неповторна у своєму артистизмі Любов Шилюк) ворожила гостям на зерні, звідки кожен зміг сам дістати передбачення на рік.

Захід був благодійним, і окрім самих буковинців до заходу приєдналася туристична група з Київщини, котра виявила особливе бажання подивитися на Маланку зблизька. Насправді цей перформанс поєднав стільки тем і смислів, що міг би сміливо стати циклом заходів. Проте буковинська традиція, окрім інших рис, славиться ще й своєю насиченістю – всього багато і дуже мудрого, і одночасно.