Новини

НОВОРІЧНА ТРАДИЦІЯ БУКОВИНСЬКОГО МАЛАНКУВАННЯ

Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками що були внесені до Національного переліку  елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 06.07.2022 №228 “Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України”

#Національний_перелік_НКС

#Новорічна_традиція_буковинського_маланкування

#виконавське_мистецтво

#Звичаї_обряди_святкування

#традиційні_ремесла

«Новорічна традиція буковинського маланкування»

Охоронний Номер – 031.нкс

Географічне розташування: Чернівецька область, Чернівецький район: селище Красноїльськ Красноїльської сільської ради (далі – СР), село Великий Кучурів Великокучурівської СР, село Динівці Новоселицької СР, село Горбова Острицької СР, село Костичани Ванчиковецької СР, село Тарашани Тарашанської СР, село Суховерхів Кіцманської СР, село Мамаївці Мамаївської СР, село Бояни Боянської СР, село Магала Магальської СР, села Шубранець, Горішні Шерівці Горішньошеровецької СР, село Костичани Ванчиковецької СР; Дністровський район: село Подвірне Мамалигівської СР, село Бабино Кельменецької СР, село Шебутинці Сокирянської СР, село Бурдюг Кельменецької СР, село Ширівці Недобоївської СР, село Бузовиця Кельменецької СР; Вижницький район: місто Вашківці Вашківецької МР.

Новорічна традиція буковинського маланкування є традицією, що має в собі карнавальні риси і має на меті в одну ніч (31 грудня або 13 січня) втілити усе страшне і смішне, аби зайти в новоліття.

З архаїчних елементів маланкарського дійства – один зберігся у містечку Вашківці Вижницького району: «змаг за оленичку». У Вашківцях, як правило, «у маланки» йдуть 4-5 гуртів, і кульмінацією цього дійства стає бóрінка – публічне змагання маланкарських гуртів. Ще покоління тому гурти не просто змагалися, а виходили на міст чи кладку, змагалися над водою і переможець отримував трофей – фігурку з оленячими рогами.

І давня, і сучасна традиція (до прикладу, у тих же таки Вашківцях) має негласний припис: маланка має своє «місце дислокації»: хата, в якій її збирають, споряджають і цю хату маланка мусить вшанувати танцем, міні-виставою тощо.

Має вашківецька маланка свою паралельну назву, під якою відома – «Вашківецька Переберія», і вирізняється наявністю гротескних масок у техніці папʼє-маше, традиційними образами є Дід, Баба, Букшандар, Молода та інші. Букшандар – гротескний образ жовніра, вояка австрійської армії. В Шубранці Чернівецького (донедавна – Затавнівського) району всі маланкарські образи – в масках, лише Молода і Маланка – з відкритими обличчями. Зате Маланці до опівночі заборонено розмовляти.

Одним із найяскравіших образів буковинського маланкування є красноїльські «крилаті ведмеді». Костюми учасників умовно можна поділити на два типи: конструкція з соломʼяними крилами і очеретяний костюм стогоподібного типу.

За «красноїльським» сюжетом, Ведмедів (Урсу) Циган водить на ланцюгу і намагається дресирувати вигуковою пісенькою: «Скачи-скачи, Ведмежа». Костюми Ведмедів шиються заздалегідь і, враховуючи їхню вагу, для цього маланкарського образу обирають фізично витривалих хлопців, які зможуть усю ніч ходити, стрибати і танцювати в такому специфічному і таки нелегкому костюмі.

Маланка часто бешкетує – може вимагати платню, перекриваючи дорогу, може вимазати перехожого сажею, може зненацька злякати. Тобто в цей день правила диктує маланка, головне – зберегти відчуття міри.

Образи Діда, Баби, Кози, Чорта, Ірода – наскрізні в різних населених пунктах Буковини, їх можна віднести до типових.

Специфічні персонажі: Рєджє (король Красної Маланки), Звірі з тронками, колокорами (персонажі з пастушими дзвіночками на хутряному каркасі), Букшандар (жовнір), Урсу (крилаті ведмеді), коні-калушари.

Іноді Маланка фіксує традицію, яка ще століття тому була масовою, проте в силу різних причин перестала побутувати.. Так, до прикладу, у селах Шебутинці, Динівці, Костичани, Горбова, Бояни, Тарашани юнаки та молоді чоловіки в різних варіантах втілюють каркасний танець коня («танцює» більше сам каркас-костюм, яким керує маланкар. Цей танець втілює традицію запрошувати коня на весілля і новоліття, де він мав кланятися і частуватися.

Один із поширених маланкарських сюжетів також – обрядова смерть і таке ж воскресіння Кози;

Окремим етнографічним явищем є Суховерхівська маланка, котру ми би охарактеризували як суспільна: в ній головними персонажами є козаки, ця маланка особливо вшановує парубків і дівчат своєї громади, вона не така бешкетна, як сусідні. Навпаки: якщо в інших маланкарських сценаріях маланка «затягає до себе» стороннього, а той пручається, то в Суховерхівській маланці дуже престижно приєднатися до її забави, це гонор. Це дуже музична маланка, з арканом і гайдуком. Як зазначає етнолог Микола Шкрібляк, Суховерхівська маланка чи не єдина акумулювала січові традиції Буковини – адже поруч діяли такі потужні Кіцманська та  Шипинецька січі, ось маланка і «запамʼятала», втіливши на символічному рівні.

Самобутніми прикладами бессарабського маланкування у Чернівецькій області є Бабинська маланка (Кельменеччина), а також маланки сіл Ширівці та Бузовиця. Вони представляють «бессарабську» модель (інваріант). У Бабинській маланці поширеними образами персонажами є Переберія (ряджений), Дід з таланками (дзвіночками) та Козак.

З названих нами локальних осередків маланкування, в усіх цей обряд відбувається в ніч з 13 на 14 січня. Тільки у Горбова та Боянах Чернівецької області – 31 грудня на 1 січня. Ця громада у своїй обрядовості дотримується юліанського календаря, так склалося історично.

За старовинним сценарієм, Маланка завершується купанкою – очищенням водою. Ця традиція найкраще збережена у місті Вашківці Чернівецької області, в решті ж має епізодичний характер (в Шубранці купаються не так самі учасники, як іменинники тої пори – Маланка їх затягає у воду або символічно розхитує над нею), в Краноїльську про купанку згадують як такий етап, який колись був. Там же, де в маланкарському гурті беруть участь діти (Костичани, Тарашани) – купанка не практикується. 

Фото: Анохін Валерій Володимирович, методист Буковинського центру культури і мистецтва