Новини

Де починається Україна: філологічна візія

jaukr-1Днями світ побачила частина перша фундаментальної за своїм значенням антології – «Я – українець! Я – українка! Ми – українці! Майстри слова про найдорожче: рідний народ та українську мову». Це видання рекомендувала до друку Вчена рада Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а упорядниками є професор філології, перекладач, письменник, викладач кафедри української літератури ЧНУ, знаний літературознавець Богдан МЕЛЬНИЧУК та кандидатка філології, методистка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури, викладачка кафедри української літератури цього ж навчального закладу, літературознавиця Ольга МЕЛЕНЧУК.

На обкладинці видання – робота знаного художника Івана БАЛАНА. У оформленні книги сприяла також методистка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури, художниця Альона БЕЖЕНАР.

Olga

«Українську мову та історію вигадали в ХІХ столітті», - цією тезою російська пропаганда не один рік намагається довести українцям, що вони – всього лише локальний екзотичний різновид народностей колишньої імперії. В основі маніпуляції, вочевидь, історія становлення мов (і української – у тому числі), адже мова Княжої доби, літописів чи мова творів Григорія Сковороди – цілком не така, яка дійшла до наших днів. Чому ми називаємо Івана Котляревського зачинателем української літератури? Мабуть, тому, що він живу мову, яка поруч із книжною століттями жила у суспільстві, «кодифікував» - написав нею літературний твір. Це знають навіть школярі, які добре слухали курс української літератури. Але нескладно здогадатися, що аби вийти на такий щабель (а мова відомої «Енеїди» - винятково добірна), то розвиватися вона мала тисячоліттями. Це вже знає сумлінний студент, який слухав курс «Історія української мови».

 

Проте аби дізнатися витоки української ідентичності повноцінно – звісно, потрібен комплексний підхід, бажано за хронологічним принципом. І ось книга «Я – українець! Я – українка! Ми – українці!», укладачами якої є Ольга Меленчук та Богдан Мельничук, пропонує саме такий «читацький інтенсив» на шляху до світоглядних відповідей та і, зрештою, істини. Від «Галицько-Волинського літопису», слова Лазаря Барановича, Івана Мазепи (можливо, не всі й знають, що цей політик і меценат писав глибоку лірику), а далі – літературна спадщина Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка та багатьох інших. Представлена в антології і творчість світочів українського національного відродження на Буковині – Юрія Федьковича та Сидора Воробкевича.

Якщо шукати відповідь на світоглядне питання: «Хто я?» - потрібно пройти довгий шлях пізнання. Пізнання власної мови та історії, і не тільки для того, аби протистояти чужоземній пропаганді. Ці відповіді потрібні передусім для того, аби «Я-особисте» жило в гармонії з «Я-національним» та «Я-суспільним». А це – визначально важливо.

Іванна СТЕФ’ЮК,

кандидатка філології, письменниця, культурологиня,

кураторка етнографічного проекту «Спадщина» буковинського центру культури і мистецтва,

старша наукова співробітниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини