Новини

Відбулася наукова конференція, приурочена до 120-літнього ювілею січового руху України

5 травня цього року виповнилося 120 років з того часу, як утворена Завальська січ (село Завалля Снятинського району), це знаковий і символічний день в історії України. З огляду на карантинні обмеження, чимало всеукраїнських ювілейних заходів, приурочених ювілеєві січового руху, перенесені на осінь. Серед них – і наукова конференція «Українська тіловиховна і спортова традиція», яка відбулася нещодавно у місті Львів.

Організатори конференції – Наукове товариство імені Тараса Шевченка, Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського, Музей визвольної боротьби України та Львівський обласний будинок учителя.

До роботи конференції долучилася завідувачка науково-методичного відділу дослідження та збереження традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва, кураторка етнографічного проєкту «Спадщина», кандидатка філологічних наук Іванна Стефʼюк (Олещук), котра виступила з доповіддю «Січовий рух Покуття та Буковини як аксіологічний феномен».

«Хоча первинно січовики своє товариство (з міркувань безпеки) називали пожежно-руханковим, ми розуміємо, що йдеться про справжній переворот у мисленні: молода патріотична і грамотна молодь задає тон всьому суспільству. До них долучаються поважні ґазди (адже на Гуцульщині січовиками були здебільшого старші люди) і навіть юнаки та діти («січі доросту»). Січовики успішно боролися з неграмотністю пересічних селян, займалися просвітою, організовували «представленя» - аматорські вистави та концерти, відучували громаду від алкоголю і як наслідок – боргів у шинкаря, а найголовніше – вони навчили селянина чутися українцем, мислити як українець і рухатися до успіху. Вони заклали підвалини мілітарної культури, вони були у авангарді українства», - наголосила доповідачка.

Конференція обʼєднала дослідників у галузі тіловиховної традиції, істориків, краєзнавців, мистецтвознавців та педагогів.