Новини

«Насправді маланка нічого не вигадує, а лише дуже добре запамʼятовує», - інтервʼю з Іванною Стефʼюк (Олещук)

Традиційна культура є своєрідним палімпсестом, шари якого відображають еволюцію ментального та етногенетичного становлення суспільства. Саме тому важко переоцінити значення обрядів та традицій, котрі увібрали культурний досвід кількох століть, а  то й тисячоліть. Ми їх можемо називати по-різному – язичницькі, дохристиянські, стародавні тощо, і кожне із цих умовних визначень має різну конотацію.

З іншого боку (і це цілком зрозуміло) традиційна культура – це не тільки дохристиянський досвід, а і потужний сакральний компонент християнства. В чому феномен хатньої ікони, як еволюціонувала традиція спілкування людини з Богом та що таке «етнографічна сповідь» прошші предчіт.

Про все це у авторській програмі київського журналіста Олега Володарського «СПОВІДЬ». Героїня програми – завідувачка відділу дослідження, збереження традиційної культури, кураторка етнографічного проєкту «Спадщина», кандидатка філологічних наук, письменниця Іванна Стефʼюк (Олещук).

Розмова поєднала цілком різні аспекти діяльності Іванни Стефʼюк – традиційна культура, наука, громадянська позиція та художня література.

«Героїня сьогоднішньої програми від самісінького дитинства зачаровувалася дзвоном гірських річок і шепотом Карпат. Її гуцульська, українська душа увібрала в себе велич і красу Карпатських гір, осяяних сонцем, що сходить.

І сьогодні вона пише. Відлуння баченої в дитинстві краси лягає рівними рядками її віршів та прози.

Іванна змалечку усвідомлювала себе українкою, саме тому присвятила своє життя вивченню українства, творчості та етнографії.

Для неї Україна – це душа.

В цій людині поєднані жінка, дитина і душа, котра танцює. В ній гармонійно переплітаються усвідомлення нашого минулого та історії, відчуття духу сьогодення та віра в майбутнє», - зазначає Олег Володарський.