Які з традиційних шийних прикрас є питомо чоловічими, що таке вівсюрок і чому на ньому часто вишивали тризуб з патріотичними гаслами - про це можна було дізнатися на тематичній етнографічній студії «Спеціально для чоловіка». Гостями майстерні-світлиці народних ремесел та декоративного мистецтва УМЦКБ цього разу став педагогічний колектив школи №11 міста Чернівці.
Завідувач навчально-методичного кабінету організації культурно-мистецьких проектів та міжнародної співпраці Василь Фоменко познайомив гостей із унікальною виставкою, що експонувалася у нас у центрі – підсумкові роботи проекту (спільного - ГО «Вишиваний дивотвір» та УМЦКБ) «школа буковинської тайстри». «Ми широко співпрацювали з навчальними закладами, і як показав досвід, діти цікавляться традицією і автентичними практиками – головне послідовно це пропагувати. І грамотно», - наголосив він.
Завідувач науково-методичного кабінету дослідження та збереження традиційної культури Учбово-методичного центру культури Буковини, кандидат філологічних наук, доктор філософії у галузі філології Іванна Олещук проаналізувала з аудиторією історичні контексти, генеалогію та семантику чоловічих шийних прикрас, зіставила захисні та естетичні маркери чоловічих та жіночих прикрас і висвітлила принципи знакового кодування традиційного одягу.
«Важливо розуміти, про стилізовану ми прикрасу говоримо, а чи автентичну. Якщо іти за традицією, то розетковий ґердан (з дзеркальцем-басмою, а чи без) – в нашій традиції це питомо чоловічий атрибут. Як і капелюх чи штани, до прикладу. Але якщо говорити про художні стилізації, то тут уже любительки етностилю вільні у своїх імпровізаціях. Щодо традиції: шийні прикраси є одночасно і «для краси» (даруйте за тавтологію), і для захисту. А найкраща прикраса чоловіка – то любов жінки», - зазначає Іванна Олещук.
http://bukcentre.cv.ua/index.php/nasha-robota/4185-naikrashcha-cholovicha-prykrasa-shcho-tse.html#sigProGalleria6bffc1c751