Новини

Школа буковинської тайстри, або як створити диво за три дні

02Раніше ми анонсували, що впродовж трьох днів – з 22 по 24 лютого - у майстерні-світлиці народних ремесел та декоративного мистецтва учбово-методичного центру культури Буковини відбувалася Школа буковинської тайстри. Це продовження авторського проекту УМЦКБ, який здійснювався за підтримки Українського культурного фонду «Відродження буковинського ліжникарства», і головна мета – прищепити бажаючим навики рідкісного ремесла з перспективою подальшого практичного втілення. Організатори Школи буковинської тайстри – ГО «Вишиваний дивотвір», учбово-методичний центр культури Буковини та рукодільна мережа «Санта».

 

Майстром-ментором проекту стала знана майстриня народного ткацтва Олена Прокоп’юк-Шкрібляк. «Хочу одразу наголосити, що це не відродження буковинської тайстри у повному розумінні. Бо за три дні такі глобальні речі не робляться. Ми навчилися ткати автентичну тайстру за заданими зразками, ткати баюрки (пояси) до неї, збирати цілий виріб. Але підготовчі етапи (миття, чесання, фарбування вовни, прядіння, насновування та навивання основи), котрі є не менш важливими, цього разу ми не проходили через брак часу, тобто ми суто ткали. Кожна майстриня-ткаля скаже вам, що тайстра починається не за верстатом, а як мінімум на веретені», - пояснює Олена Прокоп’юк-Шкрібляк.

Буковинські майстрині-рукодільниці Марина Микуляк, Ірина Рурак, Ольга Курущак, Наталя Боднар, Марія Ващук, Олена Ясінська, Вікторія Галан за доволі стислий термін опанували різні техніки ткацтва і видали на-гора вироби, що за якістю не поступаються випускним роботам, до прикладу, четвертокурсників спеціалізованих мистецьких навчальних закладів.

«У чому виняткова цінність нашого проекту? В сутності самого ткацтва, тобто процесу створення тканини. Це – базове ремесло, бо без ткацтва не було б вишивки. Завдання, яке ми поставили передусім перед собою, а відтак – перед майстринями-ученицями – подати процес так, щоби людина могла ткати і надалі, поза проектом. Аби це заняття могло стати хобі – потрібно наблизити його до людини, показати ази і тонкощі. Якщо брати поетапний розвиток – то тайстра як така представляє всі основні види ткацтва – це і просте полотняне, і на ціпках, дощечках (перебірне), і саржеве чи килимове закладне. А петельчата техніка  – то взагалі зараз забута. Хто вміє ткати тайстру – той вміє ткати все», - зазначає співорганізатор проекту, заслужений діяч мистецтв України, директор учбово-методичного центру культури Буковини Микола Шкрібляк.

Емоція і родова пам’ять привели одну з учасниць проекту, викладача Буковинського державного медичного університету Олену Ясінську за верстат: «Символічно виходить: я на закриття проекту у сорочці однієї зі своїх бабусь, по татовій лінії. Продовжую ремесло бабуні по маминій лінії – вона ткала, і я хочу займатися цим. Не встигла перейняти в неї, людини, з якою у мене надзвичайно тісний духовний зв’язок – але я переймаю це ремесло зараз, я вчуся ткати і роблю це свідомо. Але в моєму роду була ще третя жінка – бабка Даруня, на все життя мені запам’ятаються світлі спогади, пов’язані з нею, як вона нам, малим, робила морозиво… Ця тайстрина називатиметься обов’язково «Даруня», так буде справедливо. Участь у проекті – це пам’ять про трьох жінок мого роду, завдяки яким я – це я».

Проект «Школа буковинської тайстри» приурочений спеціально до іншого мистецького проекту – «Вишиваний дивотвір», котрий цього року присвячений саме буковинській тайстрі і відкриється 14 квітня у Чернівецькому обласному художньому музеї.