Новини

Леся Горова: “Я пишу пісні з п’яти років”

Леся Горова: “Я пишу пісні з п’яти років”Задушевна зустріч із талановитою композиторкою, співачкою і волонтеркою відбулася в Учбово-методичному центрі культури Буковини. Народна артистка України Леся Горова цими днями гостювала у нашому краї і люб’язно погодилася завітати у наш центр. Тут зібралися всі, хто цікавиться музичним мистецтвом, зокрема викладачі музичних шкіл області, викладачі і студенти профільних навчальних закладів. Співачка не лише розповідала цікаві факти зі своєї родинної і творчої біографії, а й колядувала з доньками, виконувала власні пісні. Більше півтори години артистка співала наживо, а не під фонограму. Також Леся Горова є викладачем Вищого мистецького коледжу Київської дитячої академії мистецтв.

На зустріч вона прийшла разом із чоловіком Сергієм та доньками Лідією і Зоряною. Леся Горова пише не лише ліричні і суспільно-патріотичні твори, а й дитячі, вона навіть видала дитячу пісенну збірку.

- Часто мене запрошують у школи на зустріч із учнями, - розповіла артистка. – І діти здивовано мене розглядають, бо їм завжди здається, що композитор – це старий лисий дядько. Багато дитячих пісень я написала, коли мої діти були маленькими. А загалом, коли мене журналісти запитують, як я створюю пісні, завжди відповідаю, що мені здається, у повітрі вже існує якийсь потік енергії, і я його просто перетворюю у пісню. Разом зі своїми дівчатами співачка виконала також авторські колядки. І зауважила, що колядки – це наш неоціненний скарб.

- Я багато їжджу по світу, і можу сказати, що жодна країна не має стільки колядок, хіба що Польща. Їздити закордон дуже корисно, бо тоді ти можеш порівняти все те, що бачиш там, із тим, що маєш тут. І нам дуже важливо зрозуміти, що якщо не буде української культури, української історії, то не буде і України. Я сама є великою поціновувачкою народного мистецтва. Маю колекцію герданів, кілька вишиванок, в тому числі і буковинську. Гостя також розповіла і про себе:

- Я народилася у Львові. Мого батька Володимира Горового заарештували, коли він якраз передруковував книгу Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?”. Мені було 6-ть років, і ми з мамою ходили до нього у тюрму. Мама, яка за фахом лікар-хірург, сказала мені, що це лікарня, тому я навіть підготувала для тата концерт. Взяла бандуру, яку бережу досі. Тата не стало два роки тому… Загалом я пишу пісні все своє життя, із 5-ти років. І коли вступила на перший курс Львівської консерваторії, у клас видатного Мирослава Скорика, приїхала у Чернівці на фестиваль «Червона рута»- 89, і стала дипломантом у жанрі авторської пісні. Хоча моя бабуся Текля, яка прожила 105 років, казала мені, що співати – це не професія.

Як відомо, Леся Горова належить до тих українських митців, які з початку новітньої війни на сході України регулярно їздять туди із концертами. На тему війни пише і пісні. У Чернівцях Леся Горова виконала твір “Солдатику мій” та одну із останніх своїх пісень “Непотрібна війна”.

- Найпам’ятніший концерт на сході країни: три роки тому, Різдво. Нас везуть до місця виступу. Машина зупиняється у чистому полі, а навкруги - пустка. Я запитую “Вибачте, а для кого ми співатимемо?”. Боєць, який нас супроводжував, нахиляється і просто із землі ручкою відкриває вхід. Цей бліндаж хлопці облаштували на місці, де була зливна яма сусідньої ферми… І ми по драбині спускаємося вниз. Четверо молоденьких солдатів нас зустрічають у цій землі. Для них ми й співали. Наш останній візит на Донбас був у грудні минулого року. Давали концерти для місцевих діток, приходили і дорослі. Загалом, тамтешні люди – дуже різні, дехто навіть не встає під час гімну України, дехто приходить на концерти з цікавості. Але там є і великі патріоти України, а головне діти – вони вже зовсім інші, і з ними потрібно працювати, бо вони – майбутнє України.

Ті, хто прийшов на зустріч із Лесею Горовою, були вражені щирістю співачки, її позитивом, гумором і великим патріотизмом. Зворушеною залишилася і сама артистка. Адже після концерту люди підходили до неї, фотографувалися, спілкувалася, а вчителі – просили ноти пісень. “Я буду тільки щаслива, якщо мої пісні виконуватимуть діти, тому завжди з радістю висилаю ноти”,- зауважила артистка.