Новини

Делегація з Буковини відвідала Донецьку та Луганську області

 З 5 по 11 листопада буковинська делегація у складі голів об’єднаних територіальних громад, представників органів місцевого самоврядування краю, працівників сфери культури, туризму, співробітників МНС за ініціативи та організації ПРООН у партнерстві з «Агенцією розвитку громад Буковини» відвідала підконтрольні Україні населені пункти Донецької та Луганської областей.

 Одна із цілей поїздки – представлення результатів та методів роботи найуспішніших ОТГ (зокрема, йшлося про залучення ресурсів та реалізацію проектів розвитку громад). Одне із перших сіл, котре відвідали гості із Буковини – с.Крива Лука Лиманської ОТГ (Донеччина). Воно постраждало від окупації ще на самому початку війни. При в’їзді в село встановлено пам’ятник воїнам Збройних Сил України, загиблим за волю нашої держави. У громадській та суспільній роботі влада села та керівництво будинку культури об’єдналися – поступово відбудували зруйновані війною споруди і з усіх сил намагаються зробити своє село привабливим як для місцевих жителів, так і для гостей-туристів. Зізнаються: землі, які для них рідні – це найцінніше, що може бути (а Лиманщина по праву вважається одним із наймальовничіших регіонів, її значну територію займають унікальні природні заповідники, з-поміж яких вирізняється «Крейдяна флора»). Загалом на території Донеччини та Луганщини – 305 об’єктів природно-заповідного фонду. Власне, якщо хтось їде на Донбас із двома стереотипами: щодо відсутності патріотизму в місцевих жителів і того, що Донбас – це тільки промисловий регіон, в якому окрім заводів немає чого бачити, – обидві ці думки спростовуються вже на Лиманщині.

 Окремо варто розповісти про фотомитця Леоніда Довгого, котрий живе і працює в Кривій Луці і котрий презентує рідні краї саме з позицій їхньої мальовничості. «Більшість фотокартин показують такі красоти світу, що аж не віриться: оце все – в Україні? Але я скажу вам більше: це не тільки в Україні, а там, де страх війни і краса світу живуть зовсім поруч», - розповідає місцевий активіст Яна Синиця.

 У місті Кремінна гостям розповіли про базові напрямки соціальної допомоги населенню та координаційної роботи з міжнародними гуманітарними місіями та проектами технічної допомоги.

 Село Коломийчиха, що на Сватівщині, вітало буковинську делегацію розмаїттям вишиваних строїв, душевними піснями та запальними танцями. «Нас часто питають про чисту українську вимову і патріотичний репертуар, коли він з’явився. Так ось ми вам щиро кажемо: Україна у нас з’явилася не вчора і не два роки тому, ми живемо цим. У наших школах викладаються предмети рідною мовою, і наша молодь шанує звичаї», - прозвучало зі сцени від одної із учасниць творчого колективу «Вербиченька». Зрештою, чи не найкращим підтвердженням сказаному став короткий візит до бібліотеки, де на полиці сучасної української літератури – твори Марії Матіос, Бориса Гуменюка, Люко Дашвар, і вони читані та зачитані. Бібліотекарі розповіли, що переважно ці книги беруть читати діти старшого шкільного віку.

 Історичними пам’ятками, виваженою естетикою архітектури дивував давній Старобільськ. Справжнім ядром автентики Слобожанщини можна назвати, поза сумнівом, районний краєзнавчий музей у Новоайдарі, котрий зібрав найбільшу колекцію старовинного одягу в регіоні (окрім слобожанських, є також лемківські костюми, оскільки представники цієї етнічної групи були сюди виселені унаслідок сумнозвісної операції «Вісла»). Вражають автентичні зразки традиційного кролевецького ткацтва, а насамперед - глибина знань і любов до своєї справи директора музею Валентини Черкашиної, котра є справжньою берегинею цілого етнографічного скарбу. У цьому ж приміщенні, що і колекція народних строїв, розташувався ще один унікальний музей – «Музей на крилах», котрий об’єднав понад 400 янголів із усього світу. В’язані, шиті та вишиті, різьблені і ліплені – їх стали надсилати після зворушливого звернення десятирічної дівчинки: «Я знаю, чому у мене вдома війна. Звідси, певно, янголи полетіли». Маленькій україночці шлють ангелів з Києва і Слов’янська, Італії та Польщі. Приємною несподіванкою для чернівчан стало те, що у експозиції – буковинські жовто-блакитні янголи, виконані лауреатом Всеукраїнської мистецької програми «Нові імена» Дар’єю Вінтонівою, випускницею Сокирянської художньої школи.

 Сєвєродонецьк, який здавна славиться саме як науковий центр Донбасу, у ознайомчій екскурсії дав чітке розуміння того, що коли громада налаштована на розвиток – вона рухатиметься вперед, як би важко не було, і вона свого досягне. Одним із найважливіших етапів поїздки стало відвідання будинку ООН та зустріч із заступником губернатора Луганської області Ольгою Лішик, радником Програми розвитку ООН Ганною Боровою, представниками ГО «Агенція стійкого розвитку Луганщини» Павлом Пригородовим та Артемом Бернадським. Спілкування відбувалося у діалоговому форматі і воно дало змогу детально проаналізувати причини виникнення стереотипів та шляхи виходу громади чи регіону зі стану конфлікту. Приємною несподіванкою став відеосюжет (автор – Олександр Симоненко), у якому делегація з Донецької та Луганської областей поділилася своїми враженнями від поїздки на Буковину. Нагадаємо, таких делегації було дві – у вересні та жовтні цього року.

 Платформи креативу для молоді у Краматорську (а це FreeUA, «ІТ-Бункер», «Вільна хата») показали навколо чого об’єднуються творчі та креативні: 3D-моделювання (практикували і виготовлення доволі ефективних ручних протезів), робототехніка, написання сайтів, мовні кластери, літературні зустрічі, архітектура, дизайн та хенд-мейд).

 Окремо варто сказати про рукодільний клуб «Краматорські бджілки», котрі своє захоплення поєднали з благодійністю та патріотичним вишколом. Розмовний клуб української мови «Файно», яким керує професійний філолог Оксана Муравльова, також розвинув відразу кілька напрямів роботи і готується до відеоформату.

 Детальна краєзнавча екскурсія від Станіслава Чорногора відкрила гостям Краматорськ з різних і однаково цікавих граней. Чи не найбільше вразили нас кремнієві розсипи та скелі, які розташовані в кількох кроках від центру міста.

 Не менш цікавою була й екскурсія на керамічний цех Юрія Ярового та Андрія Міщенка у Слов’янську, де усім зацікавленим розповідали про специфіку роботи з глиною.

 «Така поїздка не залишає жодних сумнівів, що ми були саме в українських селах та містах, ми бачили Україну і жодні нав’язані стереотипи не повинні нас розділяти. Їх згуртувала біда, вони спільно працюють над проектами і з усіх сил намагаються вберегти своє, а це надзвичайно цінно», - ділиться враженнями від поїздки директор Учбово-методичного центру культури Буковини, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк.

 В умовах суспільного розвитку, мабуть, стереотип на якомусь етапі приймається за істину. І лише бажання побачити на власні очі може зробити цей стереотип тимчасовим. Певно, то і є той випадок, який описує українське прислів’я: «Краще один раз побачити, аніж сто разів почути».

Іванна СТЕФ’ЮК,

 завідувач науково-методичного кабінету

 дослідження та збереження традиційної культури

 Учбово-методичного центру культури Буковини, письменник

  {gallery}2017/November/35{/gallery}