Новини

“Осінь весільна”: як гуцул і бессарабка одружувалися

Осінь весільнаУ неділю, 1 жовтня, всі чернівчани та гості міста побували на справжньому буковинському весіллі. Які традиції у гуцулів на Путильщині та у бессарабців на Кельменеччині – все це можна було побачити у Чернівецькому обласному музеї народної архітектури та побуту. Учбово-методичний центр культури Буковини вже втретє провів фольклорно-етнографічне свято “Осінь весільна”. І хоча весілля було не справжнє, а театралізоване, всі почувалися наче на весілі справжньому.

Учасники дійства – а це аматори, намагалися максимально передати колорит свого весілля. Люди не тільки привезли всі весільні атрибути – калачі, рушники, подушки, а й накрили щедрі весільні столи. Відрадно було те, що на святі було дуже багато молоді і дітей, адже організатори засновували це свято із просвітницькою метою: аби автентична весільна обрядовість не забувалася. Бо на сучасних весіллях з кожним роком все менше і менше використовуються народні традиції…

Весільні обряди супроводжувалися виступами народних аматорських колективів. З Путильського району приїхало 97 учасників, із Кельменецького – 105.

На святі “Осінь весільна” аматори із Кельменеччини показали, зокрема, як плетуть вінок нареченій, як несуть хустку молодому… “А ще у нас на Кельменеччині є традиція, коли молодих обдаровує бабуся молодого, як у нас кажуть – бунка. І є навіть танець бабусі з дарунком”, - розповів глядачам Василь Кривий із Кельменців, відомий журналіст та знавець місцевих народних традицій. Він був весільним старостою, який окрім того, що коментував бессарабські традицїі, пригощав всіх кельменецьким вином із великого графина.

А ось аматори із Путильського району продемонстрували, як одягають молодого, перев’язують рушниками вінчальних батьків та маток і ламають калача після вінчання… Після того, як біля хати молодого провели традиційні обряди, всіх запросили за святковий стіл. Тут були і капуста з м’ясом, і голубці, і гуцульський сир, і гриби, і салати, і всіляка випічка.

А окрім гуцульсько-бессарабського весілля, глядачі побачили ще й весілля гуцульсько-покутське. Бо на початку свята на головній сцені виступили аматори із Коломийського району, гості свята “Осінь весільна” - народний аматорський фольклорно-етнографічний колективом “Ключівські візерунки” Народного дому с. Великий Ключів Нижньовербіжської ОТГ Коломийського району.

Вони представили обряд весілля свого села – ключівського. Особлива увага у цьому весіллі – на вінку молодої, який зроблений із гусячого пір’я.

-Бессарабське весілля набагато відрізняється від гуцульського,- розповіла Алла Ілаш, директор Кельменецького будинку народної творчості. - Річ у тому, що Кельменеччина межує з Молдовою, і це відобразилося на звичаях і, звісно, навіть на народному одязі. Наше весілля відрізняється, наприклад, веселістю музики. У вишивці переважають чорні, червоні та зелені кольори. А ще у нас дуже поширене у районі килимарство. Тому на весіллі обов’язково обдаровують килимами – молодих, вінчальних батьків. Такого більше ніде немає. До слова, у нас в районі вже другий рік поспіль проводиться регіональнйи фестиваль народного мистецтва з килимарства. А ще на нашому бессарабському весіллі не використовується традиційне весільне деревце. Ми його зробили лише на це свято. І повісили на нього такі маленькі клубочки з ниток як прикраси – символ того, що Кельменеччина славиться килимами.

Серед аматорів Путильщини яскраво виділився номер із старенькими бабусями, які нібито запізнилися на повницю – обдаровування молодих. Його представив міні-театр “Гробищанські бабки” із села Гробище. У театрі всього двоє акторів - Валентина Скрипчук та Алла Данко.

- Я працюю бухгалтером, - розповіла пані Валентина. - І ми взяли на себе таку ініціативу - зберігаим нашу автентичну традицію, зокрема говірку. Прислуховуємося, як говорять у нас старші люди, і потім на сцені відтворюємо все те, а ще передаємо їхнє бачення сучасного світу. Нашому тетару вже вісім років.

І на баяні грала, і гуцульські співанки виконувала Марія Павлюк. Вона - директор будинку культури с. Селятин. Самотужки навчилася грати на цьому інструменті. А ще вона любить співати, писати гуморески, розповідати їх.

Загалом про кожен аматорський колектив можна розповідати окремо та багато. Бо саме вони нині зберігають і передають народні звичаї, традиції, зокрема, весільні.

Саме ж свято “Осінь весільна” тривало майже до вечора. І найкращі враження від нього – у глядачів, які повертаючись додому з музею просто неба, в тролейбусі обговорювали все, що побачили. А ще незабутні яскраві моменти весільного свята всі неодноразово переглядатимуть на фотознімках та відео.