Сьогодні, 11 вересня, Учбово-методичний центр культури Буковини відвідала група зі Східної України. Це представники громадських організацій, правоохоронних органів та органів місцевої влади Донецької та Луганської областей, які приїхали ближче познайомитися із мультикультурною Буковиною. Вони п’ять днів перебуватимуть в області, з них два дні – у Чернівцях. Майже всі учасники групи ніколи раніше не були у нашому краю.
Учбово-методичний центр культури Буковини ввійшов до переліку тих закладів, які гості відвідали, перебуваючи у Чернівцях. Адже різноманітття народностей – це передусім різноманіття культур, і гостям було цікаво дізнатися, як центр працює у напрямі розвитку культури краю.
В.о.завідувача науково-методичного кабінету дослідження та збереження традиційної культури УМ ЦКБ Іванна Стеф’юк коротко розповіла про напрями роботи центру.
Один із напрямів – організаційно-творчий, - зауважила вона, - це, так би мовити, наш напрям-рекордсмен. Адже на рік ми проводимо більше 80-ти заходів. І на кожному є представники культурних товариств краю. Ми намагаємося показувати найрізноманітніші сторони культурно-мистецького життя краю. На одній території маленької Чернівецької області проживає багато націй, націй дуже різних – й історично, і ментально, і вони не конфліктують між собою. Культура взаємоповаги – ось що притаманне Буковині. Як приклад, Волоківська об’єднана територіальна громада, куди входять два румунські села і одне українське. І ось таки вони мають йти разом по життю, і це, до слова, одна з найуспішніших громад краю. І таких прикладів багато. Той же Сторожинецький район, де переплелися традиції українські, польські, румунські і навіть німецькі.
Треба відзначити, що візит гостей із Сходу України - це навчальний візит, який має показати їм Чернівці та Чернівецьку область як мультикультурний, мультинаціональний та поліконфесійний регіон з рівними можливостями для розвитку усіх. І цей проходить у рамках Проекту ПРООН “Відновлення врядування та примирення в охоплених конфліктом громадах України”.
Ця група обиралася на конкурсній основі, розповіла Ганна Борова, радник з питань примирення та соціальної єдності у Луганській області ПРОООН. - Чому такий візит важлвий? Бо коли людина не виїжджає за межі свого регіону, вона так і мислить – вузько. Окрім цього ці візити – зворотні. Після нашого перебування в Івано-Франківській області, згодом франківці приїхали до нас. І вони плакали, коли побували у Новоайдарі в музеї і оглядали народні місцеві костюми. І Україна у нас не лише в костюмах, але і у серцях. Ректор одного з університетів казав, що, мовляв, я людина, яка має таку посаду, але до цього мав стереотипи щодо Сходу. Тут, на Буковині, для нас важливо поспілкуватися із представниками місцевих громад та відвідати культурні центри. Ми вже побували в музеї історії та культури євреїв Буковини, в центрі румунської культури ім.Є. Гурмузакі. Ще будемо у Німецькому народному домі, матимемо екскурсію “Чернівці – місто зустрічі культур та релігій”.
Найзахопливішою стала для групи розповідь про колекцію традиційного буковинського одягу, яка розміщена у центрі. Тут всі фотографувалися на фоні експонатів. А головне – слухали цікаву розповідь про історію того чи іншого костюма, яке значення вкладали наші предки у візерунки, що символізували доповнення до костюма. А ще відвідувачі центру захоплено розглядали "Галерею пошани" – єдину у своєму роді в Україні. Це обласна рейтингова культурно-мистецька програма за підсумками роботи у році, вона вшановує кращі культурні установи та заклади, колективи та персоналії (майстри, родини народних майстрів краю. Фото переможців і складають “Галерею пошани”.
У газеті “Вісті Біловодщини”, де я працюю головним редактором, я хочу відкрити рубрику “Наша культура, - розповіла Антоніна Котилевська з Луганщини. - І коли повернуся, писатиму про Буковину. Бо це так важливо - знати про культури один одного, а ми ж всі живемо в одній країні. Наше селище Біловодськ розташоване за 60 км від станиці Луганської. До війни у Луганській області було дуже багато газет обласного рівня, зараз лише одна, до Біловодська не доходить. І на регіональні ЗМІ пішло все навантаження. І дуже важливо, коли люди тобі довіряють, читають тебе. А мені довіряють, у журналістиці я вже 33 роки. Зараз багато обмінів, ми спілкуємося – міста з містами, села із селами. І моя мета розповідати більше саме про культуру. Власне, цього хоче наш читач.
Найближчими днями гості зі Сході поїдуть у світовий центр старообрядництва у с. Біла Криниця, відвідають Красноїльськ, Красношору, Вижницю та Вашківці.
{gallery}2017/September/7{/gallery}