ЛІКАР РИММА

Римма Лікарнародилася 27 квітня 2010 року в місті Чернівці. Зараз дівчинка проживає у мальовничій Путилі, де навчається у четвертому класі Путильської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Паралельно здобуває освіту в четвертому класі Путильської музичної школи та у третьому класі Путильської художньої школи.

Римма навчається у художній школі та паралельно займається вокалом‚ грою на фортепіано. При цьому з дитинства наділена талантом не просто чути музику або бачити колір‚ але й переживати їхній моральний вплив. Зарекомендувала себе як старанна‚ дисциплінована‚ працелюбна і уважна учениця. Римма від природи має схильність до цікавих експерементів у мистецтві‚ до вивчання нових технік. Користується повагою серед викладачів. Має авторитет серед друзів. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями.

За період навчання юна художниця постійно експерементує з різними техніками та матеріалами та має багато перемог на різних конкурсах. Світ‚ який нас оточує‚ багатий фарбами‚ і кожна фарба розмовляє з нами особливою мовою‚ проявляючись у тільки їй притаманній формі, маючи свої індивідуальні якості.

До участі у Всеукраїнській мистецькій програмі «Нові імена» Римма Лікар підготувала серію з шести робіт за мотивами творчості Марії Приймаченко «Дивовижний світ Марії Приймаченко»у техніці сухого валяння з вовни, під керівництвом викладача Марії Лікар. За результатами обласного етапу твори учениці отримали найбільший загальний бал (12), і вона стала переможцем обласного етапу конкурсу та рекомендована до участі у заключному етапі конкурсу в Києві.

Римма Лікар - учасниця і переможець багатьох міжнародних‚ всеукраїнських, обласних, районних виставок і конкурсів:

- лауреат І ступеня Канадсько-українського фестивалю дитячої та юнацької тварчості (м. Торонто, Канада, 2020);

- диплом І ступеня Міжнародного онлайн-конкурсу «Різдвяна зірка» (Словаччина, 2020);

- диплом І ступеня Всеукраїнського конкурсу «Текстильний первоцвіт».

Про себе юна художниця каже так: «Роблю сонячні квіти, бо люблю людей, роблю на щастя людям, щоб квіти мої були, як саме життя народу».