НОМІНАЦІЯ «КРАЩИЙ НАРОДНИЙ МАЙСТЕР»

Майстриня народного ткацтва Євдокія Візнюк, село Кам’янка Глибоцького району

І що лишень не вміє ця справжня буковинська жінка з Кам’янки на Глибочині?! Шити, прясти, вишивати, ткати, писати писанки, бісерні прикраси насилювати чи ткати. Цьому ж навчає вона не тільки учнів в Глибоцькому професійному ліцеї, а й усіх бажаючих. Майстриня – постійна учасниця мистецьких свят, фестивалів, туристичних ярмарків. А майстер-класів скільки провела Євдокія Дмитрівна? На цілий університетський курс, мабуть вистачило б. Тішиться жінка своїми послідовниками, коли у них вдало виходить виріб, чи лягає барва до барви.

А ще, добре знаючи народні традиції, на яких ґрунтується буковинське ремісництво, майстриня передає ті премудрості молодим. Бо мало хто в нашому краї, як вона, займається традиційним ремізним (перебірним) ткацтвом, може виткати пояс-баюр чи відтворити забуту так звану каруковану писанку.

То ж заслужено творча праця майстрині Євдокії Візнюк відзначена обласною премією імені Г.Гараса, вона - член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, учасниця багатьох культурно-мистецьких імпрез в Україні та за кордоном.

Майстер різьблення та інкрустації по дереву, бондарства з випалюванням, залужений майстер народної творчості України Володимир Ворончак, місто Вижниця

  Цьому чоловікові шматок дерева у руки поклав, мабуть, Господь.

 Відколи Володимир Ворончак закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва він ніколи не розлучається з різьцем, який приніс йому славу і вдома, і далеко за межами рідного краю.

 Його тарелі, свічники, скриньки одразу впізнає той, хто хоч раз бачив роботи майстра. Вони неначе найдовершеніші вишиванки на свято. А постійне бажання живити своєю творчістю традиційне мистецтво Буковинського краю навернуло Володимира Івановича і до занять художньої бондаркою з випалюванням – ремесла дуже древнього, але майже забутого нині.  І тут майстер намагається бути неповторним, аби зігріти душу природньою красою дерева, його чистотою і теплом, здивувати неповторними орнаментами, складеними з мудрих символів, глибоко осмислених образів, виразно натхненних міфологією та поетикою давніх українських майстрів.

 Володимир Ворончак – заслужений майстер народної творчості України, голова Буковинського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, відзначений багатьма престижними мистецькими преміями.

Майстер писанкарства, розпису на склі Михайло Дутка, місто Чернівці

Творчість відомого на Буковині народного майстра іконопису на склі, художника, писанкаря, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Михайла Васильовича Дутки підтверджує тезу, висловлену відомим науковцем та гуманістом Альбертом Ейнштейном, що «Мистецтво - вираження найглибших думок найпростішим способом». Кожна його робота – ікона, пейзаж, писанка – спонукають до роздумів, адже митець вкладає у них свої найпотаємніші душевні почуття.

На творчість Михайла Васильовича надихають народне мистецтво, любов до батьківської землі, до рідного карпатського краю. Його писанки вирізняються з-поміж усіх інших тим, що на них часто зображені мініатюрні портрети та ікони. Михайло Васильович створює писанкові композиції, які привертають увагу своєю неповторністю та красою. Нині у доробку майстра понад тисячу писанок і щороку він створює нові шедеври.

Вникаючи у закони іконографії, її канони та символіку кольорів митець самотужки опанував техніку народного розпису на склі. У своїх роботах він відображає сюжети народних свят, пісень, казок, святих, видатних діячів. У кожній роботі Михайла Дутки – гармонійне поєднання традиційної техніки з авторською манерою виконання, в якій органічно поєдналися казка, фантазія і реальність.

Майстер художньої вишивки, заслужений майстер народної творчості України Михайло Покиданець, місто Чернівці

Минулого року Михайло Григорович Покиданець - член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, кавалер ордена Дружби народів, заслужений майстер народної творчості України, лауреат обласної премії імені Г.Гараса відзначив своє 75-річчя.

Він – майстер, відомий на увесь світ. Вишиває сорочки, доріжки, серветки та рушники. Має одну із найбільших в Україні колекцій узорів народної вишивки Поділля, Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини, Покуття і Буковини. Торік завершив унікальну колекцію рушників, створених на теми поезій Великого Кобзаря.

Михайло Григорович - учитель-методист вищої категорії, відмінник освіти України, керівник хореографічного колективу «Вітерець» у гімназії № 4 м.Чернівців, завідує етнографічним музеєм «Дивотвір», який знаходиться у початковій школі цього ж навчального закладу.

Майстер - учасник багатьох всеукраїнських та міжнародних виставок, мистецьких заходів. У 1989 році в канадському місті Вінніпег відбулася перша персональна виставка майстра, згодом - виставки у Києві, Росії, Білорусії, Румунії, Естонії, Латвії, Литві, Молдові. У 2005-му та 2013-му роках відбулися персональні виставки у Київському літературно-меморіальному будинку – музеї Т.Г.Шевченка, присвячені Великому Кобзареві. А в листопаді минулого року Михайло Покиданець відкрив персональну виставку в залах Києво-Печерського Національно-культурного заповідника.

І це тільки декілька штрихів про вагомий внесок майстра у розвиток українського мистецтва й популяризацію традиційної народної культури в нашій країні та за кордоном.

Майстриня художнього ткацтва Леся Теуту, місто Новоселиця

Якщо на престижних художніх виставках у Чернівцях, Києві, чи навіть у Парижі, деінде, ви побачите роботи юних обдарувань, які напрочуд вдало, високо художньо створюють гобеленові вироби, то не дивуйтеся, коли дізнаєтеся, що їх виготовили учениці Лесі Борисівни Теуту – відомого педагога, художника декоративного мистецтва, яка мешкає і працює у Новоселиці.

Її творчий підхід одразу помітний – м’яка колористична гама, гармонія форми і змісту виробу, промовиста сюжетна лінія, яка зачаровує глибоколюдяною філософічністю, природністю переплетення ліній, деталей, поєднання різних технік ткацтва. Усе це творить мисткиня тільки заради одного: аби її внутрішній світ став ближчим зрозумілим іншим. Світ тонко відчувати красу, щедро окрилений найвищим даром – уміти свій талант передати іншим.За це Лесі Борисівні Теуту вдячні десятки учнів, які ставали переможцями найпрестижніших конкурсів в Україні та світі. А згодом - і обирали професію художника.