ЗИМА ЧИ ВЕСНА: ЕТНОГРАФІЧНІ РОЗМИСЛИ НАД НОВОРІЧНИМИ ТРАДИЦІЯМИ БУКОВИНИ
- Категорія: Звичаї та обряди
Якому сезону відповідають новорічні традиції? «Зимовому», - така відповідь першою спадає на думку, і якщо ми говоримо про сучасні календарні реалії – все так і є, новоріччя у нас припадає на січень. Але чи завжди було так однозначно? Вдумаймося, одна з найвідоміших щедрівок описує приліт ластівок, від села до села маланкарські коники століттями розігрують мотив сівби, та й знаменита купанка – ритуальне омивання учасників маланкарського дійства – взимку є доволі екстремальною (ніби вона перенесена з іншого сезону). А ще деякі з гуцульських старовинних різдвяних коляд описують…Великдень. А в одному із сіл на Новий рік старожили вносять гілку яблуні, які чомусь називають гілкою з бруньками, хоча які бруньки в січні? Отож, які загадки криються в семантичній канві традицій новоліття?
«З НЕЮ ПОВ’ЯЗАНІ ВСІ НАШІ ОБРЯДИ», - АНАСТАСІЯ ПЕНТЕЛЕЙЧУК ПРО БУКОВИНСЬКУ ТАЙСТРУ
- Категорія: Звичаї та обряди
Ткана чи вишита традиційна торбина з автентичним орнаментом – тайстра, трайста, трайстра. Різні фонетичні варіанти назви і різні технологічні втілення, проте суть незмінна: тайстра направду є незамінним атрибутом як одягової культури, так і однією з головних «учасниць» обрядів. Зараз, коли український традиційний одяг (автентичний та стилізований) на вершині популярності, тайстри проживають свою другу молодість – багато хто повертається до цього екзотичного виробу. А з гардеробу інших людей тайстра нікуди не зникала, і відповідно – повертати її немає особливої потреби.
Сьогодні буде чимало суперечок – ось побачите. Про те, чи є сьогоднішнє свято язичницьким, чи християнським, і чи коректним є словосполучення «Івана Купала». А ще поширюватимуться тези, начебто це штучна для Заходу України традиція, нав’язана … комуністами. Насправді у етнографії (а ми досліджуємо дану тему саме з позиції етнографії та культури, а не богослов’я) сьогоднішня днина має свою і дохристиянську, і християнську символіку. А щодо того, що одне з найглибших свят, якому кілька тисячоліть, нам принесли комуністи.. це навіть коментувати не будемо.
Чому ми не оминаємо дохристиянську складову традицій? Все просто. Християнська традиція на наших теренах утверджувалася як мінімум з VIII століття нашої ери, саме про це свідчать розкопки на території сучасної Заставнівщини, де перші християнські храми з’явилися задовго до того, як ця світова релігія стала офіційною для нашого суспільства.
Детальніше...
Душевна традиція, котра єднає Снятин і Конотоп, Рівненщину з Одещиною, Буковину з Поділлям. «Слоїк не може вертатися порожнім», - скаже вам господиня з Буковини, те саме потвердить і господиня з Сумщини, лише слоїк називатиме банкою, а так – все без змін. Йдеться про традицію взаємної гостинності: якщо вам у дім принесли молоко чи сметану в банках, ви маєте тут же перелити вміст у свій посуд, принесену банку (слоїк) вимити і на його дно кинути шматочок присоленого хліба. Зараз традицію осучаснили і кидають цукерки, печиво чи інші дрібні лакітки.
Звідки походить традиція і що вона означає?
Дослідниця Світлана Гончарук у статті «Клади перед людей хліб на столі» («Україна молода», 2010) пояснює: «Це пригощення для корови-годувальниці й оберіг від лихого ока».
Детальніше...
Гра – напевне, це одна з перших форм спілкування маленької людини зі світом. Однією з традиційних іграшок стала вузлова лялька, яка виготовлялася за допомогою намотування та прив’язування тканини без застосування голки. Як правило, іграшки для немовлят не ділилися на «хлопчачі» та «дівочі», тож руб’яні (тканинні) ляльки, змочені в молоці, використовувалися і як пустушка для присипляння, і як власне лялька для забавляння. Саме ця лялька-пустушка є першою умовно «їстівною» іграшкою, призначення якої заспокоїти дитину, задіявши при цьому смакові чинники: дитина певна, що споживає материнське молоко в той момент, коли іграшка її забавляє і присипляє.
Коли дитина стає старшою, і починає позиціонувати себе із котроюсь зі статей, відповідно розділяються й іграшки – для хлопчиків та для дівчаток. Хоча такий поділ, насправді, умовний. У минулі десятиліття хлопчики бавилися «кониками» та «стрільцями» - глиняними та дерев’яними, іграшки могли бути саморобні або ж купувалися на ярмарку.
Детальніше...