Гемері Іван. Лірика душі моєї

Наприкінці минулого року для шанувальників образотворчого мистецтва на Буковині надійшла приємна новина: у чернівецькому видавництві «Місто» вийшов друком альбом-каталог «Лірика душі моєї» буковинського майстра малярства й громадського діяча Івана ГЕМЕРІ.

В особі талановитого буковинського художника родом із Закарпаття Івана Гемері поєдналися дві творчі стихії – мистецька і поетична. Спрагла душа передати красу довколишнього світу та поділитися щирою любов’ю з іншими, не може не творити. Саме тому у мистецьких полотнах художника, як і в його поезії, умовно превалює світло-кольорова гама тонів і півтонів, яка передає весь спектр емоцій та почуттів митця, його розуміння прекрасного.

Мистецький доробок Івана Гемері налічує понад три сотні творів класичного живопису, графіки, геральдики, народного малярства, інтарсії, інкрустації, рельєфної різьби по дереву, є не лише відображенням української культури і традицій, а й своєрідним контекстом особистої історії митця, багатої на події та подорожі, мистецькі задуми й втілення їх у життя.

У творчості Іван Гемері тяжіє до реалістичного відтворення дійсності, позаяк у полотнах митця наявні пейзажі різних пір року, зображення квітів, тварин, історичних пам’яток архітектури, культових споруд, відтворено етнографічно-побутові мотиви з гуцульського життя тощо. Більша частина робіт І. Гемері представлена у нещодавно виданому альбомі-каталогу «Лірика душі моєї», в якому репрезентовано різножанрові мистецькі твори, авторські поезії та поетичні присвяти художникові, список персональних виставок та світлини, що засвідчують ту чи ту подію, фото із домашнього архіву, відгуки про творчість митця поціновувачів українського мистецтва з різних куточків України, з близького й далекого зарубіжжя.

Гончар Іван. Мелодії мого краю

Відкривається нотне видання вступною статтею «Велика праця народного майстра Івана Гончара» мистецтвознавиці та художниці Альони Беженар, у якій окреслено життєво-творчий шлях музиканта, фольклориста, гончара, керівника аматорського народного хору «Любисток» с. Коболчин Сокирянської ОТГ, заслуженого працівника культури України Івана Івановича Гончара. Дослідниця детально простежила етапи становлення Івана Гончара як митця, головно зосередившись на особливостях виготовлення декоративно-ужиткових виробів з глини. Акцентовано, що родинно-спадкові традиції визначили подальший вектор зацікавлення гончарним ремеслом, яке ще у ранньому дитинстві І. Гончар перейняв від батька Івана, та іншими видами мистецтва. У житті народний майстер поєднував педагогічну діяльність із творчою. Гончарство і музика органічно переплітаються та складають основу різносторонніх інтересів І. Гончара.

Зібрання народних пісень, художньо оброблених митцем, та власне авторських (загалом це понад 60 творів!) упорядковано за двома основними розділами – «Твори для народного хору» та «Твори для ансамблів». У виданні представлено пісні на вірші буковинських поетів (Олексія Бондаря, Інни Гончар, Володимира Мартинюка, Івана Нагірняка та ін.), більше десятка текстів народних пісень – у записах буковинського фольклориста, народознавця і публіциста Авксентія Яківчука, а також українського фольклориста, письменника та перекладача в Румунії Івана Кідешука.

Наявний багатий пісенний репертуар, тематично розмаїтий, засвідчує багатолітню працю І. Гончара у сфері музики та популяризацію композитором давніх традицій виконавства.

Іван Гончар Мелодії мого краю / [упорядкув. та ред. О. Стадника ; авт. вступ. ст. А. Беженар]. – Луцьк : Терен, 2020. – 95 с.

Гончар Іван. Співай, моя Буковино!

У ілюстрованому збірнику заслуженого працівника культури України, лауреата багатьох всеукраїнських фестивалів і конкурсів, керівника народного аматорського хору «Любисток» Сокирянської ОТГ Чернівецької області Івана Гончара з нагоди 80-ліття уродин композитора вміщено майже дев’яносто кращих зразків буковинських, головно бессарабських пісень для народного хору в художній обробці митця.

Як зазначає І. Гончар, у виданні здебільшого представлені текстові та музичні записи народних пісень в авторській обробці, які композитор використовував із книг «Пісні Буковини» (Київ, 1990) та «Фольклор буковино-бессарабського фольклору Подністров’я» (Чернівці, 2016)для популяризації пісенного фольклору Буковини.

На початку книги подано довідку про автора міського голови Сокирянської ОТГ Василя Равлика, про унікальність пісенного збірника та феномен творчої натури І. Гончара йдеться у вступному слові «Благодатний знак долі» заслуженого діяча мистецтв України, директора Буковинського центру культури і мистецтва Миколи Шкрібляка. А методист з вокально-хорового жанру цієї ж культурно-мистецької установи Катерина Фокіна подала розлогий життєпис І. Гончара та його творчих здобутків.

У біографічному огляді акцентовано на важливих етапах мистецького становлення І. Гончара як організатора й керівника спочатку народного аматорського хорового колективу «Калина», який згодом отримав назву «Любисток», що згуртував не один десяток талановитих голосів. Також зазначено, що пісенний репертуар хору складається з творів українських композиторів Миколи Плашкевича, Олександра Стадника, Анатолія Пашкевича, самобутніх українських народних пісень в обробці Порфирія Демуцького, Петра Андрійчука, Юрія Штельмаха, Василя Фокшука та власне авторських Івана Гончара. До того ж, видання вмістило чимало буковинських народних пісень у записах Авксентія Яківчука, Івана Кідещука, Василя Гандзія на мелодії Кузьми Смаля та Михайла Мафтуляка.

Грушевська С. І. Одноголосні музичні диктанти для учнів МШ та ШМ

В основні видання – збірка одноголосних музичних диктантів для учнів музичних шкіл та шкіл мистецтв, що налічує 252 мелодії, розподілених за основними розділами з дотриманням порядку зростання їхньої складності та з урахуванням типових освітніх програмних вимог мистецьких закладів освіти. Серед рецензентів та редакторів нотного видання – завідувачка навчально-методичного відділу мистецьких закладів та підвищення кваліфікації працівників культури, методистка вищої категорії Буковинського центру культури і мистецтва Ірина Лесюк.

На початку збірника привертає увагу вступна стаття авторки-упорядниці, викладача-методиста музичної школи №4 м. Чернівців Світлани Грушевської, де запропоновано методичні рекомендації щодо музичного навчання та духовного виховання учнів. У ній визначено алгоритм роботи викладача з навчального курсу «Сольфеджіо», де ключову роль відіграє опанування музичного диктанту для систематичного навчання.

Музичний диктант – це невід’ємна складова музичної грамоти учнів, оскільки така вправа сприяє розвитку музичної пам’яті, внутрішнього слуху, засвоєння теоретичного матеріалу та є одним із найскладніших та найважливіших розділів практичної роботи сольфеджіо, бо йдеться про запис нот на слух.