Новини

ВІДБУЛАСЯ ЛЕКЦІЯ ПРО КУЛЬТУРУ БУКОВИНСЬКОГО ПОМИНАЛЬНОГО ЧИНУ

Буковинська поминальна обрядовість — багата, символічна і дуже делікатна. Саме цій темі напередодні світлих Великодніх свят присвятили черговий просвітницький захід. Лекція «Вічна таємниця. Буковинська поминальна шана і обряди "для душі"» відбулася у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї (ЧОКМ) у співпраці з Буковинським центром культури і мистецтва (БЦКМ). Лекторкою виступила кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» БЦКМ Іванна Стеф’юк. Захід провели у межах просвітницького циклу «Жива традиція».

Захід відкрила завідувачка відділу науково-освітньої та науково-методичної роботи ЧОКМ Людмила Косован. Вона наголосила, що пам’ять про предків є вічною, адже саме вона формує нашу ідентичність, тримає нас у корінні рідної культури та передається від покоління до покоління.

Упродовж лекції учасники занурилися у вивчення унікальних обрядових елементів:

Поминальні деревця з дарами: слухачі дізналися про їхні види та символічну будову.

Свічка-сточок: розглядалася як ритуальний «двійник» людини.

Обрядові пороги (вами): лекторка розповіла про специфіку дарів на них.

«Особливого звучання лекції надали експедиційні записи Володимира Гнатюка та Іларіона Свєнціцького із Заставнівщини, а також архівні світлини проєкту "Спадщина", що буквально оживили голоси минулого», — зазначили на сторінці музею.

Буковинське поминальне деревце, як зазначила лекторка, — це пишний символ, що уособлює останню «гостину» для душі. Його варіативність вражає: від лаконічних «прутчиків» Вижниччини до складних конструкцій у селах Волока чи Йорданешти, де кількість ритуальних фігурок сягає 54 штук.

«Драбинки» допомагають душі піднятися на небо.

«Ключі та замки» відкривають райські ворота.

«Голубочки» символізують саму душу («душку»), що, за повір’ям, мешкає у шийній ямці.

Традиція супроводжується похитуванням деревця під час співу «Вічної пам’яті», що допомагає душі легко злетіти, та давніми адресними голосіннями. Не менш вражаючою є традиція «ігор при покійнику», відома як «Грушка» або «посижінє». Це унікальний приклад ритуального сміху та заперечення смерті через гру. Обряд мав на меті «наступити собі на серце» — розрядити атмосферу туги жартами та маскарадом, аби душа не втопилася в сльозах рідних, а білою пташкою відлетіла у вічність.

На завершення лекції гості переглянули спеціальний відеовипуск команди «Суспільне Чернівці», присвячений шляхетній буковинській традиції поминальних деревець. Під час обговорення учасниця ГО «Чернівецьке міське товариство політв'язнів і репресованих» Лариса Ключевська подякувала Іванні Стеф’юк за ґрунтовні дослідження та невтомну працю задля збереження народної пам’яті.

Довідково: Елемент «Буковинські поминальні деревця з дарами» офіційно внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.

Фото : Олександри Колеснікової.