УКРАЇНСЬКІ МОЙРИ І ОБРЯДИ ВИБОРУ ДОЛІ – КОРОТКИЙ ЕКСКУРС

«У неділю не діли, бо поділиш долю», - таке майже каламбурне прислів’я застерігає молодих жінок від позичання чого-небудь у неділю, аби не «позичити» комусь свого чоловіка. Чи справді слова «доля» і «ділити» споріднені»? Так, слово «доля» має праслов’янське походження  і пов’язане зі словами «доля» в сенсі «частина» («доля правди», «претендувати на свою долю в справі»), а також з дієсловами «ділити», «наділити». Тобто «доля» – це те, чим ми наділені.

Ви помітили, що в обрядовому розумінні слова "доля" і "заміжжя, одруження" часто виступають синонімами? А сама зустріч з «людиною на все життя» є доленосною, а цю людину  називаємо «Доле моя». Це ж слово, «доля» поширюється і на ключову весільну атрибутику.

Зокрема, весільний обрядовий хліб Опілля так і називається – «доля», він може мати прямокутну форму або ж форму восьмикутника.

 

 У селі Пуків (Рогатинщина) весільні «долі» випікають майстрині, котрі щасливо живуть у шлюбі, і відповідно «передають» обрядовому хлібові щасливу долю для всіх, хто скуштує цей виріб. Як правило, коровайниці вносять «свою долю» не тільки інгредієнтами, а й енергетикою, побажаннями. І відтак кожен гість отримає долю, тобто частинку весільного хліба і це також має символічне значення. У книжці «Спечу тобі «долю», яка видана у рамках проєкту під керівництвом Сергія Насалика, (авторка тексту – Світлана Зварчук) читаємо: «Ця традиція є живою і користується неабиякою популярністю. […]. Печуть «долю» в четвер, перед весіллям. Мати молодої чи молодого просить старших жінок з родини, сусідок, щоби прийшли для неї «долю» пекти для молодої. Обряд випікання «долі» завжди супроводжується молитвою. Перед тим, як виробляти «долю», співають: «Пречистая діва конец стола сіла. Прийшла нам помагати доленьку виробляти». Що цікаво – кожна з  запрошених жінок несе з собою інгредієнти для обрядової випічки, тобто фактично вносить свою «долю» (лепту).

 На те, що випікання «долі» в певному сенсі закритий жіночий обряд, опосередковано вказує обрядова пісня, яка супроводжує місіння тіста:

«Черевата місила,

Горбата вироблєла,

Висока саджила,

Румн’єна гнітила,

А сліпа зазилала,

Щоби сі доля вдала».

 У пісні згадуються тільки жінки, які (як давньогрецькі мойри) прогнозують долю ще однієї жінки, яка на порозі між дівочим і жіночим життям. Саме тому до випікання «долі» намагаються брати жінок, у яких добра біографічна доля – не вдови, мають дітей, щасливі у шлюбі, ходять до церкви, мають добру репутацію тощо.

Як розповіла нам громадська активістка, україністка Ореслава Хомик, обрядовий хліб «доля» поширений також на Калущині та Тлумаччині. Щоправда в одних селах його називають «доля», в інших – «баба». І там, і там це коровай-талісман, який повинні розділити між гостями. Може бути у формі восьмикутника видовженого, або ж у формі прямокутника.

 На Львівщині існує цілий передвесільний період «плетіння долі» (в інших регіонах це – вінкоплетення), він полягає у спільному обрядовому виплітанні весільних вінків та гірлянди з барвінку. Гірлянда буде оберегом молодих на весіллі (нею прикрасять простір над молодими), подекуди гірляндою-долею прикрашають і вхідні ворота (т.зв. «каблука»). В цьому сенсі дівчата, що плетуть долю, знов-таки нагадують образи мойр (давньогрецьких богинь долі), адже вони виплітають те, що певним чином проектуватиме позитивну долю для молодих. На ілюстративному фото ви можете побачити плетіння долі в Новому Роздолі (Львівщина) спеціально для буковинської делегації, там це частина живої традиції.

 Персоніфікований образ-архетип «Доля» часто зображується  в народних казках. Це може бути дід, мудра баба, три баби тощо. І саме цей персонаж виносить певний присуд головному героєві залежно від того, які вчинки, який вибір зробив персонаж.

 Найпоширенішим же значенням слова «доля» є дещо інше, загальновідоме. Словник нам каже, що долею називається певним чином запрограмований перебіг подій у житті людини, те, що "судилося". Тобто на перший погляд, всі своєї долі не втечеш і конем її не об`їдеш, як вчить нас фольклор. Але в українській родильній обрядовості є два сутнісно протилежні обряди, один з яких стосується незворотності долі, другий каже: "Ми самі робимо вибір".

 Перший з обрядів, чи навіть точніше би сказати - вірувань, має назву "12 судців". Вважається, що коли жінка розроджується, на вікні кімнати сидять дванадцять судців, дванадцять варіантів долі дитини. На чию годину припаде - таку і долю дитина матиме. Вродиться до багатства, до слави, до бурлакування чи, Боже збав, пияцтва. Так і кажуть, коли чиясь доля ніби котиться в невідомому напрямку - "Народився, відий, в таку годину...".

Але чи справді ми нічого не можемо змінити ні в своїй долі, ні в долі рідних? Якщо так, то для чого така обширна традиція побажань та віншувань, де ми адресата "програмуємо" на добро?

 Отож, якраз час згадати про обряд, коли людина буквально своїми руками обирає долю. Може ти, дорогий читачу, і брав участь у такому обряді... Називається він "на свій хліб": коли мама відлучає дитину від груді, то кладе на розстелений кожух або ліжник, навкруги дитини - різні предмети - ручку, гроші, зілля, сільничку тощо. А яка мама поставить неприємний символ? Тож дитина обирає щось одне з усього доброго. Потягнувся до ножиць - кравцем буде, потягнувся до грошей - торг йому буде йти і так далі. Тож фактично з народження людина має вибір - пасивно прийняти долю а чи вибрати її, власними руками.

 «Загадують на долю» в нашій традиції часто, а одне зі свят називають днем Долі. Йдеться про свято Катерини. Бо саме цього дня дівчата збиралися на таємні від парубків вечорниці і ворожили на долю.

 До схід сонця зрізали кілька гілочок вишні, а саме деревце цілували (бо вишня - то символ предка, а предки також оберігають від лихої долі). Відтак вносили галузки до хати і залишали в теплі до Маланки. Якщо розквітнуть - то й доля дівоча квітувати буде, любов зустрінеться.

Також один із варіантів  ворожінь - кликати Долю вечеряти. "Опівночі перед "півнями" дівчата брали горня з вечерею, обгортали його новим рушником і йшли "закликати Долю" словами: "Доле, доле, йди до мене вечеряти", - пише Валерій Войтович у енциклопедичному довіднику "Українська міфологія".

Чи тільки дівчата загадують на долю і замислюються над нею? Звісно, ні. Так, при буковинському обряді ініціації (посвяти) у підлітки «благословення капелюхом» батько бажає синові щасливої чоловічої долі. А юнаки, що беруть участь у Маланці і виконують роль Маланки та Молодої особливо ретельно ставляться до того, би їх правильно зібрала майстриня (належно вив’язала намітку, правильно заперезала), а також стежать за дотриманням обрядового сценарію (наприклад, мовчання упродовж усього дійства) – інакше нещасливою буде доля. Ці народні знання ми записали на Заставнівщині.

Неважко помітити, що найпоширенішими є обряди містично-мантичного характеру в грудні (Катерини, Андрея, Новоріччя, Святвечір) та в червні-липні (Купала). Чому так? Вважаємо, що це має прямий стосунок до двох енергетично-світлових порогів у році - зимове та літнє сонцестояння.

 Саме цю непросту пору, коли сонце змінює свою поведінку і повертає "на літо" чи "на зиму" людина ототожнювала із "віщими" періодами, коли думка матеріальна (саме тому ми одне одному так багато світлого бажаємо у новорічну пору), коли все навколо - суцільна символіка (і навіть дерево може підказати, як доля складеться), а ще небеса "відкриті" і тому так важливо думати тільки про світле, - вважають у народі.

 У одній з експедицій в Хотинському районі ми запитали бабусю Євдокію, яка вона - Доля, як народ її уявляє. "А то як собі надумаєш - таке і меш мати. Отак меш казати "Як суджено вмерти - вмреш", - і найде напасть. А скажеш, що файна твоя доля, отако самій собі скажеш - і вона файна буде. Долю мож у люстро видіти на Андрея там ци на Катерини, краєм ока. Я все з малої любила, як на образках ангели з кучерями і так собі в думці мала: моя доля кучерєва має бути. А ви мого діда (чоловіка тобто. - Авт.) виділи? І на старість - чисто як той ангіль з образка"...

Іванна СТЕФ’ЮК – кандидатка філологічних наук, кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва

ІЛЮСТРАЦІЇ:

1 – загадування на долю. Модель Ольга Гордійчук, автори фото – майстерня «Треті півні»

2 – весільна «доля» до зустрічі з піччю. Фото Надії Шостак

3 – готова випечена «доля», фото надала Ольга Блага, Рогатинський історико-краєзнавчий музей «Опілля»

4 – «плетіння долі» у Новому Роздолі. Автор фото Кіра Ставчанська

• 
• 
• 
• 
•