«З НЕЮ ПОВ’ЯЗАНІ ВСІ НАШІ ОБРЯДИ», - АНАСТАСІЯ ПЕНТЕЛЕЙЧУК ПРО БУКОВИНСЬКУ ТАЙСТРУ

Ткана чи вишита традиційна торбина з автентичним орнаментом – тайстра, трайста, трайстра. Різні фонетичні варіанти назви і різні технологічні втілення, проте суть незмінна: тайстра направду є незамінним атрибутом як одягової культури, так і однією з головних «учасниць» обрядів. Зараз, коли український традиційний одяг (автентичний та стилізований) на вершині популярності, тайстри проживають свою другу молодість – багато хто повертається до цього екзотичного виробу. А з гардеробу інших людей тайстра нікуди не зникала, і відповідно – повертати її немає особливої потреби.

Краєзнавиця та педагогиня Анастасія Пентелейчук досліджує традиційну культуру сіл Волока, Коровія, Грушівка та прилеглих, особливо цікавиться питаннями нематеріальної культурної спадщини. Як нам розповіла пані Анастасія, у Волоці відразу два елементи нематеріальної культурної спадщини є практично нерозлучними і забезпечують одне одному відмінність, місцеву специфіку у загальнобуковинському контексті. Мова йде про тайстру та Маланку. Офіційні назви елементів, під якими вони внесені до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини – «Буковинська та бессарабська тайстра: традиції виготовлення і побутування» та «Новорічна традиція буковинського маланкування».

 Отож, у чому полягає специфіка побутування, чи точніше сказати спільного побутування цих двох елементів НКС у Волоці (колишнього Глибоцького району, зараз це село є центром Волоківської сільської громади Чернівецького району Чернівецької області). У Волоці Маланка ходить з доволі специфічною тайстриною – зашитою зверху. Залишають тільки невеликий отвір, для вкидання грошей. Тобто тайстра тут відіграє роль скарбнички, а зашитий отвір дозволяє захистити вміст тайстри (щоби гроші не загубили чи не витягли передчасно). Маланка тут (як в інших селах Буковини) обходить адресно обійстя, господарі віддячують грошима, а відтак замаланковані гроші йдуть на те, аби заплатити музику і частково – на благодійність. На наступний день тайстру розшивають зверху і надалі використовують як звичайну торбину.

 Для порівняння, тайстра також є необхідним атрибутом маланкарів у Великому Кучурові, про це йдеться у книжці Івана Сандуляка «Традиції святкування Маланки у Великокучурівській громаді в ХХ – на початку ХХІ ст..». Тут ткану торбину маланкарі використовують для того, щоби носити «світло» - свічки, зараз – ліхтарики. «Світло» тримає у себе головна дійова особа – Маланка.

 «Насправді тайстра (трайста) в нас задіяна не лише у Маланці, у нашому селі з нею пов’язані практично всі обряди. На заручини – з тайстрами, вінчати – також, дитину хрестити – теж, і поману віддають також у тайстрі. Тайстра - це набагато більше, ніж просто річ. І зрозуміло, що у моїй сім‘ї так само, адже ми дотримуємося традицій і звичаїв нашого села. І тому для мене особисто тайстра не є екзотикою. Але знаєте, все-таки багато втрачено. Ось, наприклад, раніше, в нас ткали всі жінки. Дуже жаль, що я цьому не навчилася. Ткані тайстри, що є у нас вдома, виткала моя прабабуся-Онофрейчук Віоріка Тоадерівна, 1931 року народження», - розповідає Анастасія Пентелейчук.

 Дослідниця має невеличку колекцію традиційних буковинських тайстр – кожну з торбин носить, про кожну може розповідати окремо, адже це не просто частина образу, це частина родинної пам’яті та частина рідної культури.

 Іванна СТЕФ’ЮК – кандидатка філологічних наук,

письменниця, завідувачка науково-методичного відділу

дослідження та популяризації

традиційної культури  БЦКМ,

 кураторка етнографічного проєкту «Спадщина»

Фото з архіву Анастасії ПЕНТЕЛЕЙЧУК