Новини

«Ой, на горі цигани стояли...»

Мистецтво, що бачить серцем: у Чернівцях актори-аматори театру Чернівецького учбово-виробничого об'єднання (УВО) Українського товариства сліпих (УТОС) показали виставу "Ой, на горі цигани стояли... " (за п'єсою М. Старицького "Циганка Аза") у рамках обласного огляду-конкурсу аматорських театральних колективів "Буковинська театральна весна".

2 червня аматорський театр Чернівецького УВО УТОС подарував глядачам неймовірно зворушливу прем'єру — сценічну версію класичної музичної драми Михайла Старицького "Циганка Аза". Ця подія стала не просто черговим культурним заходом, а справжнім тріумфом сильних духом людей. На одній сцені в єдиному творчому пориві об'єдналися актори різного віку: від найменших вихованців до досвідчених дорослих артистів товариства.

У виставі майстерно відтворили протистояння двох колоритних світів — українського осілого побуту та вільного, пристрасного ромського табору. Глядачі з перших хвилин поринули у вир шаленого кохання, ревнощів, вірності та фатальної зради. Трагічна історія кохання цигана Василя та українки Галі, у чиї долі втручається спокуслива й горда Аза, тримала залу в напрузі до останньої секунди. Головною особливістю цієї постановки став унікальний акторський склад. Спільна гра дорослих та дітей додала виставі особливої щирості й теплоти. Дорослі актори вразили глибиною драматизму, чуттєвим виконанням циганських романсів та майстерними діалогами. Юні артисти наповнили сцену непосидючою енергією, дитячим сміхом та безпосередністю, граючи жителів ромського табору. Така синергія довела: мистецтво не має меж, вікових бар’єрів чи фізичних обмежень.

    Для акторів із порушеннями зору сцена стала простором абсолютної свободи, де вони орієнтувалися завдяки бездоганному відчуттю партнера, звуку та голосу. Глядачі в залі співпереживали  героям, а справжньою окрасою вистави стали запальні циганські  танці та душевні українські народні пісні. Яскраві барвисті костюми для постановки були створені власноруч та за підтримки друзів УТОС.

         Ця самобутня вистава довела, що аматорський театр УТОС здатний створювати культурний продукт, який торкається найтонших струн людської душі. Оплески, які довго не вщухали після фінальної завіси, стали найкращим підтвердженням: глядачі побачили цю виставу не очима, а серцем.