"Зелені" таємниці, або чому зі словом "мавка" варто бути обережними

Зелені свята (Трійця, Зелена неділя, Русальний, Навський, Клечальний тиждень) - одне з найбільших свят у році. З прийняттям християнства це свято злилося зі святом Зіслання Святого Духа.

В українській традиції відзначення Зелених свят збереглося чимало символів і обрядодій ще з дохристиянського періоду. Згідно з народними уявленнями, у цю пору особливо "активізуються" нявки, русалки та інші духи, і тому, аби захистити себе і дім від потойбічного впливу - людина повинна "замаїти", тобто прикрасити оселю гілками клена, липи, зеленню любистку тощо.

Буковинський дослідник традиційної культури Авксентій Яківчук про це пише так: "У давнину вірили, що зелень охоронить господу від небажаних істот - русалок. Коли господа прибрана зеленими гілочками, русалки прийдуть, погойдаються собі і підуть своєю дорогою"[].

І мавки (нявки), і русалки у різних регіонах нашої країни уявляються по-різному. До прикладу, мавка у волинському фольклорі - лісна чи польова діва із довгим волоссям та виразними очима (пригадаймо "Лісову пісню" Лесі Українки). Вона привітна. Натомість у Карпатах мавку уявляють як містичну істоту з красивим обличчям, але без спини (тобто, видно нутрощі). Та і слово "мавка" вживається рідше, а частіше - "навка", "нєука", "нєвка" (від праслов`янського *navь («мрець»).

Русалка (русавка) уявляється дівчиною з довгим зеленим волоссям, що любить гойдатися. З небезпечного - вона може залоскотати до смерті. І мавка, і русалка, є мешканцями світу мертвих [2].

Саме тому добре подумайте, перш ніж горянку-гуцулку називати красивою мавкою. Ви, звісно, маєте на увазі все найкраще, але в цих істот, нявок тобто, у Карпатах "непевна репутація".

Ці образи містичних істот - мавок та русалок - в українській міфології не лише багатоликі (уявляються по-різному),а і драматичні - вважається, що у русалку може перетворитися душа нехрещеної дівчинки або нареченої, яка померла перед вінчанням і так і не зазнала молодицької намітки (їй не покрили голову). Тому у русальних піснях (які виконуються якраз у період Зелених свят) русалки сумно просять у жінок, щоби ті залишили їм трохи полотна - на крижму чи намітку, аби їхня душа у потойбіччі нарешті знайшла спокій:

"Сиділа русалочка на білій березі,
Просила русалка в жінок намітки:
"Жіночки-сестрички, дайте мені намітки,
Хоч не тоненької, аби біленької"
(записи Павла Чубинського) [1]

Вважається, що русалки живуть у криницях, і раз у рік виходять плакати, і на місці їх сліз виростає крин (біла лілія). Саме тому не годиться сідати на цямрину (аби русалка не затягла), а в період Зелених свят криниці освячували (так, як і придорожні хрести, сади та ниви).

Окрім того, Зелені свята є одним із тих днів у році, коли згадують і вшановують померлих предків - прикрашають могили зеленими вінками та рушниками (саме така прикраса є автентичною, на противагу пластмасовим вінкам), світять свічки і священники освячують могили.

Особливо детально традицію покутського відзначення Зелених свят описав Ілля Киріяк у романі "Сини землі".

У цей день накривають святкові столи для родичів, у особливому пошанівку "зелені страви" - голубці у виноградному та буряковому листку, натина (зелень лободи, цибулі та петрушки у сметанній підливі), "зелений малай" (з солоним сиром та зеленню) тощо.

Молодіжні забави - також тематичні: водіння Куста, "виряджання тополі", а на толоці - загальний данец з "плаченою музикою". Словом, вміли українці працювати - вміли й відпочивати, і хвалячи буяння природи та початок справжнього тепла, не забували віддати шану тим, чиї земні літа назавжди закінчилися.

Іванна Стеф`юк (Олещук),

завідувачка науково-методичного кабінету дослідження та збереження традиційної культури УМЦКБ,

кандидатка філологічних наук,

кураторка етнографічного проєкту «Спадщина»
Автор фото - Руслан Трач

ЛІТЕРАТУРА

1. Яківчук А. Ф. З роси і води / Авксентій Федорович Яківчук. – Чернівці: Місто, 2003. – 169 с.

2. Хобзей Н. Гуцульська міфологія: етнолінгвістичний словник / Наталя Хобзей. – Львів, 2002. – 213 с.

3. Ластівка К. Рахманський Великдень: Збірник / Корнило Ластівка. – Чернівці: Зелена Буковина, 2008. – 196 с.