8 грудня Україна відзначала День українського жіночого руху. Якщо говорити про історію україністики, народну культуру та етнографію, то роль жінки у цій галузі беззаперечна і видатна – тут варто згадати фольклористичну діяльність Олени Пчілки та Лесі Українки, Костянтини Малицької та Євгенії Ярошинської, дослідження снотлумачної традиції Катерини Грушевської, етнографічні праці Ольги Дучимінської тощо. І звісно, у рамках однієї лекції неможливо окреслити всіх видатних жінок різних часів, котрі творили і творять нашу історію.
Тож ми вирішили показати малознані аспекти діяльності чотирьох діячок:
- Наталії Кобринської (публіцистки та ідейної натхненниці створення українських захоронків, дитсадків),
- Мілени Рудницької (котра розказала світові про Голодомор на засіданні Ліги Націй ще у 1933 році);
- Наталії Семанюк (тої, що рятувала єврейських дітей і давала прихисток в себе в домі жертвам тоталітаризму);
- Ольги Дучимінської (етнографині, котра прожила 105 років і сьомий десяток свого віку зустріла в тайзі на лісоповалі, з гідністю пережила ув’язнення і її реабілітації домагався той же суддя, який зачитав їй обвинувальний вирок).
Лекція «Чотири жінки, чотири історії сили» відбулася у центрі культури «Вернісаж» в Чернівцях на запрошення Центру громадської активності «Синергія» та персонально Наталії Батракової.
Спікерка - кандидатка філологічних наук, кураторка етнографічного проєкту "Спадщина" Буковинського центру культури і мистецтва, наукова співробітниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини Іванна Стеф’юк, котра на основі власних досліджень та сучасних студій феміністичного дискурсу в Україні оприлюднила на загал чотири історії сили.
На заході виступила також письменниця, капеланкиня Олена Рєпіна, котра розповіла про образ жінки у біблійному контексті. Ця доповідь викликала правдиве зворушення.