Побут людини, її світоглядні практики та обряди календарного чи родинного циклу важко уявити без використання природніх ресурсів – так, для кушнірства потрібна шкіра тварини, у традиційній кухні відводиться важлива роль м’ясу, рибі та супутнім продуктам, новий рік, весілля чи обряд «квітка» практично не обходиться без зрубаного дерева ялинки, а для виготовлення бондарного посуду, музичних інструментів і для зведення традиційного житла потрібна деревина. Тож на свіжій етнографічній студії Буковинського центру культури і мистецтва «Традиція і екологія: досвід етнографічний» йшлося саме про баланс між тим, що і в якій кількості бере людина з природи, а що вона віддати має.
Візуальним тлом розмови і майстерним прикладом трансформації традиції стала виставка художніх виробів зі шкіри авторства Володимира Сидоренка та його учнів – студентів Львівської національної академії мистецтв, Львівського фахового коледжу декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша, а також роботи воїнів-учасників проєкту «Незламні». Друга частина студії відбувалася у новоствореному гуцульському просторі, де експонуються гуцульські (як прикарпатські, так і буковинські) ліжники і зразки традиційної боднарки.
Одна із постійних відвідувачок наших заходів, дослідниця Станіслава Жутовська зазначила: «Щиро дякуємо пані Іванні Стеф’юк за цю незабутню зустріч, за мудрість, якою вона ділиться щиро й натхненно, за кожне слово, що ллється, як пісня. І дякуємо Буковинському центру культури та мистецтва — за простір, де оживає українська спадщина».
http://bukcentre.cv.ua/index.php/nasha-robota/7486-deshcho-pro-balans-tradytsiyi-ta-ekolohiyi.html?layout=default&print=1&tmpl=component#sigProGalleria92c4c98718