Новини

НА БУКОВИНІ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ОДЯГОВІ ТРАДИЦІЇ КОСІВЩИНИ

Традиційна одягова культура ХХ століття направду розмаїта і кожен регіон має що сказати з цього приводу. Комусь цікавіше вивчати одягові традиції міст, комусь сіл, але особлива тема – приміські села. Їх часто оминають увагою дослідники, адже побутує думка, що це населені пункти, які асимільовані містом, і тому це – і не сільський, і не міський дискурси. Саме такий акцент зробили учасники дослідницького проєкту «Передмістя Косова – мода і традиція», які презентували у Буковинському центрі культури і мистецтва однойменну до проєкту книжку авторства Вікторії Яремин та Лідії Маречко, виставку фотопортретів і репліки давніх весільних аксесуарів.

Вікторія Яремин очолює Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини (філію Національного музею Національного музею Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського) і зізнається: Косівщина стала її другою батьківщиною, вона переїхала сюди з Чернігівщини у невістки, і знайомство з традиціями цього краю стало її великим захопленням. Власне, передусім захоплення і дослідницька скрупульозність відчувається з самої навіть розмови, коли пані Вікторія розповідала, чому дівчатка у ХХ столітті у Вербовці «кутали мірточку», коли аналізувала ескізи і замальовки Олени Кульчицької із зображенням головних уборів, коли розповідала про почергову реалізацію проєкту. Дослідниця кожного разу казала собі: «Цього, що ми зробили – недостатньо, тема дуже широка». Разом із Вікторією Яремин книжку презентувала Лідія Маречко – майстриня художнього текстилю, у минулому – співробітниця музею.

Музичне обрамлення заходу створив народний аматорський вокальний гурт «Козацька берегиня» Центрального палацу культури м. Чернівців (керівник – Тамара Коваль).

Відвідувачі імпрези могли не тільки почути про найцікавіші аспекти дослідження, а й побачити дещо наочно – адже косовська делегація привезла із собою комплект весільного одягу, який успішно презентували гостям, а також деякі з важливих атрибутів – наприклад, бýкет – весільну бутоньєрку, бинду з пупчиком – стрічку з барвінковим вінком тощо.

Хотілося би детальніше розповісти про комплект весільного одягу, який продемонструвала Євгенія Марцинішин. Вінок з биндами, який складається з 150 деталей, Вікторія Яремин виготовила самостійно. Сорочку вишивала Оксана Гордій з с. Вербовець за музейним зразком с. Смодна початку ХХ ст. Кептар виготовила Наталія Кіщук із студентами Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ. Запаска і окрийка з родинної колекції Вікторії Яремин.

«Здається, я знаю таємницю цієї фантастичної енергії – традиції творить колективний розум. Не одна майстриня і не п’ять, справжня традиція завжди колективна, і це на нас впливає. Дивишся на цю уберю – і мороз шкірою, що наші предки були такі файні і шляхетні. І деколи думаєш: «Коли ми це спростили, чого? Що ми взагалі носимо?», - такими міркуваннями поділився начальник відділу культури і туризму Косівської міської ради Роман Печижак.

Особливо приємно те, що захід викликав обговорення і спонукав до запитань. До прикладу, ідеями щодо подальших векторів дослідження у площині діалектології, етнотуризму, ментальності поділилися дослідники та поціновувачі народної культури Віктор Павлюк, Оксана Івасюк, Алла Антофійчук, Ірина Палагнюк, Іванна Стеф’юк.

Провадив захід етнолог, очільник Буковинського центру культури і мистецтва, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк, котрий озвучив на загал ще одну цінність порушуваної теми, адже йдеться не суто про Гуцульщину чи Покуття, а так зване порубіжжя, тобто територію потужних етнографічних взаємовпливів.

З виставкою світлин, про яку йдеться у матеріалі, можна ознайомитися у виставковій залі нашого центру – запрошуємо вас у гості!