Новини

День писанки у нашому Центрі

 Які книги виходили в Україні про це художнє пасхальне диво, презентація видань про буковинську писанку і майстер-клас до самого вечора. Перед Вербною неділею в учбово-методичному центрі культури Буковини відбувся неординарний і дуже різноплановий захід, який можна назвати просто - днем Писанки. У залі вирувала святкова домашня атмосфера. По центру стояв довгий стіл, на якому народний майстер Василь Беженар приготував всі необхідні атрибути для майстер-класу з розпису писанок. З одного та другого боку у два ряди були розставлені стільці для відвідувачів. Головний зал центру виглядав стильно і незвично.

Усі поціновувачі народного мистецтва та учасники майстер-класу зібралися тут на презентацію унікальних трьох видань про буковинську писанку. На цю тему вже давно ніяких видань не з’являлося. Ото ж ці три новинки є знаковою і небуденною подією у культурному житті міста. Це велика ілюстрована книга “Писанки наших бабусь”, де подано взірці майже 2 тисяч буковинських писанок, які зібрав і замалював акварельними фарбами художник, воїн УПА, в’язень концтаборів, етнограф Юрій Ференчук із селища Берегомет Вижницького району; альбом «Народне мистецтво» зі світлинами писанок із колекції Михайла Фірчука, відомого дослідника, збирача зразків народних ремесел із села Виженка, також Вижницького району; комплект з 32-х поштових листівок із зображення писанок, що є в колекції заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка.

На цьому заході Микола Миколайович був присутній не лише як директор центру, а й як етнограф та колекціонер писанок. Вітаючи всіх, хто завітав сюди, на Главки, 1-а, Микола Шкрібляк так розпочав цей святковий захід:

- Ніхто у світі не скаже, скільки років писанці, але точно – тисячі. Щороку на різних заходах ми говоримо про писанку, її розвиток, але насправді йдемо в забуття… І дуже прикро, що сьогодні у залі ще є вільні місця…Адже ми презентуємо видання, які є подією не тільки для Буковини, а й вшановуємо пам’ять цих двох чоловіків – Юрія Ференчука та Михайла Фірчука, які поклали своє життя на те, що збирали та замальовували писанки. Спеціально до цього дня наш центр підготував невелику експозицію тих книг, які написані про писанку. І перша в цьому ряду – книга Ераста Біняшевського «Українські писанки». Це була єдина книжка у колишньому Радянському Союзі про писанки. І на третій день після виходу вона була репресована… Так, і книжки бувають репресованими. Згодом виходили ще інші книги, які тією чи іншою мірою ґрунтувалися саме на книжці Біняшевського.

Наталія Суруджій, упорядниця книги “Писанки наших бабусь” , розповіла про світлу і непросту долю Юрія Ференчука:

- Він був воїном УПА. І написав книгу спогадів про УПА, де подав навіть прізвища зрадників, вказуючи, що діти цих зрадників були при владі на Вижниччині вже у наші часи…. Інша його книга має назву “Кров Кенгіра” адже пан Юрій, перебуваючи на засланні, був учасником Кенгірського повстання. З початку 70-х років почав цікавитися писанками, їздив рейсовими автобусами від села до села, йшов до писанкарок і робив замальовки. Одного разу Юрій Ференчук сказав, що якби можна було прожити друге життя, то він би прожив його так само і нічого не змінив…

Про писанки Михайла Фірчука розповів Микола Шкрібляк. Вони були знайомі, Микола Миколайович не раз бував у пана Михайла вдома. Згадуючи цю унікальну людину, зауважив, що йому Фірчуку довелося пережити: погрози, залякування і нарешті покалічене життя. І все через любов до писанки.

Про серію поштівок з писанками зі своєї колекції директор учбово-методичного центру культури Буковини говорив мало, натомість підготував для цього заходу сюрприз: виставку писанок зі своєї колекції. Його колекція велика, а тут побачити можна понад чотири сотні. Це писанки з різних регіонів Буковини та Прикарпаття. Особливо присутніх заворожили писанки з села Чорний Потік Надвірнянського району. Микола Миколайович зауважив, що вони зараз – рідкість, бо писалися на чорному тлі, зараз же там люблять, аби переважала червона барва. Показав колекціонер й зразки писанкового розпису, де поєдналися дохристиянські та християнські мотиви. А ще писанки із великодньою символікою та великодніми написами. До слова, виставка писанок з колекції Миколи Шкрібляка триватиме у виставковій залі Центру до Вознесіння Христового.

Опісля презентації присутні переглянули відеофільми, відзняті творчою групою УМЦКБ: про каруковані писанки (під час процесу виготовлення яких застосовується карук – кістковий клей) і Рахманський Великдень (стародавній магічний обряд, який досі зберігся, і його дослідили етнографи).

А опісля до самого вечора народний майстер і методист нашої установи Василь Беженар вчив усіх охочих створювати писанку, аби до великоднього кошика поставити це диво, зроблене власними руками. Цими днями пан Василь з дружиною Альоною завершили розмальовувати величезну писанку діаметром 60 см для Всеукраїнського фестивалю писанок, який відбудеться у Києві. Для цього вони взяли за основу традиційні знаково-символічні мотиви Буковинських Карпат.