Особливості традиційного святкування Маланки на Буковині. Спільність сутнісної основи та відмінності в розмаїтті народних культур

У збірнику матеріалів Міжнародної наукової конференції, присвяченої етнокультурному феномену Маланки в Україні та за її межами, традиціям святкування, тематиці, дійовим особам тощо, міститься 22 дослідницькі статті, до числа яких належить і публікація директора Буковинського центру культури і мистецтва, заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка.

Микола Шкрібляк порушує низку актуальних питань, пов’язаних із традицією маланкування на Буковині. Автор статті акцентує на головному – виховному значенні маланкарського дійства, бо з приходом Нового року (колись його святкували весною), людина повинна була очиститися духовно, «виховати себе внутрішньо» й Маланка виконувала відповідну функцію: […] То тут, то там з’являються і дід з бабою, якийсь сторонський парубок трохи не такий, бо він сторонський, і дід з бабою не можуть свої стосунки з'ясувати, але все це смішно, дотепно, кумедно і через всю цю таку лавину народної стихії, яка має певний сценарій, досить умовний сценарій, проходить традиція виховання, традиція етнопедагогіки, і це мало дуже велике значення». Окрім цього, дійство Маланки супроводжується численними піснями, отже, важливу роль відіграє і пісенна традиція й, за словами авторами, на цьому рівні можна простежувати взаємовпливи різних культур (української, румунської, польської, молдавської та єврейської) із перегуком пісенних та хореографічних мотивів.

Використання музичних інструментів, пошиття святкового одягу, де проявляється народна фантазія й майстерність виготовлення – все це органічно поєднується в одній традиції, яка охоплює фольклорний та етнографічний аспекти.

Порушуючи питання виховної ролі Маланки, М.Шкрібляк наголошує на власне патріотичному змісті маланкарства, в основі якого закладена народна українська традиція. Дослідник проводить умовну паралель між колишніми спортивно-пожежними товариствами «Січ», діяльність яких була спрямована на національно-патріотичне виховання, так і маланкування пронизує національно-патріотичний струмінь – від створення образів, наприклад, Козака, до змісту самого дійства. «І коли ви подивитесь суховерхівську маланку, – стверджує М.Шкрібляк, – то спочатку хлопці танцюють перед тою красунею дівчиною на подвір’ї «Аркана», […] а потім танцюють умовно кажучи гопака. І під час того танцю або перед тим танцем звучить дуже важлива фраза: «Дайте волю козакам!». Ось вам аспект патріотичний, ідеться про те, що дайте йому волю, дайте землі волю, дайте нам, українцям, волю. Оце той аспект, який несла в собі Маланка…». Автор акцентує на особливостях суховерхівської, вашківецької, красноїльської Маланки та виокремлює побутування на Буковині п’яти її різновидів: українська, румунська, молдавська, бессарабська та гуцульська, а також вказує на спільні та відмінні між ними риси.

Наостанок автор підкреслює, що в сучасних умовах важливо ретельно фіксувати цю обрядодію, щоб зберегти традицію та передати її наступним поколінням.

---

 Шкрібляк М. Особливості традиційного святкування Маланки на Буковині. Спільність сутнісної основи та відмінності в розмаїтті народних культур // Маланка в Україні. Вашківецька Маланка. Збірник статей за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції «Вашківецька Маланка: історія і сучасність» (1 січня 2017 р.). Вашківці, 2017. С. 183-188.

 

Ольга Меленчук, 

кандидатка філологічних наук, 

методистка БЦКМ