Вони бешкетують так, що перевертається світ: на межі старого і нового року у Драчинцях, як і в багатьох інших селах Буковини та Прикарпаття, з’являються «страшно цікаві» персонажі — Діди з дубинами і рогами, Маланка, Дідьки, Смерть, Коваль, Дівка, Парубок, Баба, Гуцули, Цигани, а поруч із ними — цілком сучасні герої, від політиків до кіноперсонажів.

Маланкування, як і саме життя, змінюється: одні образи відходять в історію, інші — виникають. Яким було маланкування у давні часи — розповідає дослідниця традицій села Драчинці Марія Крушельницька-Угринчук, котра багато чого чула від свого батька Івана:

«Як і в других селах, у нас кождий кут мав свою Маланку: на Лукові своя була, у Центрі — своя, на Мокірці — своя. Перебиралися в нас не лиш хлопці, а й молоді жонаті чоловіки. Лице мают сховати за масков і навіть голос перемінити. Бо коли тебе впізнали — вже по всему: ти здоймаєш маску і дивишся збоку. Тато розказував так: у кожному гурті обов’язково має бути Маланочка — хлопец, перебраний за дівчину. От Маланка може аж так си дуже не ховати — маю на увазі, як впізнають, то нічого. Мій тато всі роки йшов за Маланочку: у сорочку вбраний, фота, на голові — віночок. Були Цигани з Ведмедями на ланцах, нечиста сила. І особливо у нас цікаві Діди — вони в сардаках, великих солом’яних капелюхах (таких крислатих, ніби парасоля). Діди мали в руках дубини-палиці, а на лицях — маски з довгими бородами з повісма. На плечах — горб, і вбраний в сардак. Дід стукає дубинов до леду чи каменя на подвір’ї і гойкає: „О-го-го-го-го…“. То було так страшно і так цікаво… Страшно цікаво. І ще таке: тепер Маланка ходит вночи, а вдень новим зерном на Василія засівают маленькі хлопчики. А давними роками, коли я була малою, або коли мій тато був малим — тогди засівали оці Діди. Вони приходили з рогами, трубили в них, засівали зерном і так само гойкали. І були в нас Кози перебрані, налавником зверху накриті. Та Коза скаче, та мекає — чудо було з тов Козою».

АНОНС 

16 травня в Центральному палаці культури міста Чернівці відбудеться ХІІ обласний конкурс аматорських хорових колективів імені Сидора Воробкевича. Конкурс проводиться з метою збереження традицій хорового співу та подальшого розвитку аматорського хорового мистецтва на Буковині, популяризації творчості буковинського композитора, письменника, педагога Сидора Воробкевича.

Організатори – управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), Буковинський центр культури і мистецтва.

Початок заходу об 11.00

Щиро запрошуємо всіх шанувальників хорового мистецтва!

10 травня Будинок культури селища Берегомет був переповнений глядачами. На сцені вирувало музичне дійство з нагоди 55-річчя Берегометської школи мистецтв імені Одарки Киселиці. Море яскравих емоцій, бурхливі оплески, квіти. Присутні в залі щиро вітали тих, хто створив свято музики і краси. 55 років — ціла епоха, все почалося у далекому 1971 році, коли 30 липня наказом №129 Чернівецького обласного управління культури було відкрито Берегометську дитячу музичну школу. Директором призначили Михайла Фрунзе. Тоді в закладі працювало лише 7 вчителів, які навчали 65 учнів. Михайло Вікторович заклав той міцний творчий та матеріальний фундамент, на якому і досі стоїть школа. Символічно, що майже увесь теперішній колектив — колишні випускники школи.

Створення безбар’єрного культурного середовища — це індикатор зрілості всього суспільства. Коли ветеран без перешкод може відвідати прем'єру в театрі, презентацію книги чи художню виставку, ми робимо реальний крок до його успішного повернення додому. Культура без меж лікує рани війни та об’єднує країну навколо спільних цінностей.

Завідувачка відділу менеджменту та міжнародної співпраці Буковинського центру культури і мистецтва Крістіна Зборлюкова поділилась унікальним досвідом створення простору та організації культурних заходів для ветеранів у рамках семінару "Як працювати з ветеранами та розуміти їхні потреби. Говоримо без бар'єрів" за ініціативи Донецького обласного навчально- методичного центру культури, який зібрав понад сто учасників.

Музика - універсальна мова, яка не потребує перекладу, але здатна передати найглибші сенси. Саме це твердження яскраво продемонструвало обласне свято духової музики «Буковинська фанфара», яке відбулося 11 травня в залі Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка з нагоди відзначення Дня Європи в Україні. Цьогорічний захід перетворився на справжнє свято гармонії, єдності та культурного діалогу, об’єднавши на одній сцені музикантів різних поколінь та професійних рівнів.

Загалом у музичному дійстві взяли участь 15 духових оркестрів, що свідчить про потужний розвиток та збереження традицій духової музики на Буковині. Сцена стала місцем зустрічі як для тих, хто лише починає свій творчий шлях, так і для справжніх метрів музичного мистецтва.