«Слоїк не може вернутися порожнім»

301128782 3213796795543083 101188592006603430 nДушевна традиція, котра єднає Снятин і Конотоп, Рівненщину з Одещиною, Буковину з Поділлям. «Слоїк не може вертатися порожнім», - скаже вам господиня з Буковини, те саме потвердить і господиня з Сумщини, лише слоїк називатиме банкою, а так – все без змін. Йдеться про традицію взаємної гостинності: якщо вам у дім принесли молоко чи сметану в банках, ви маєте тут же перелити вміст у свій посуд, принесену банку (слоїк) вимити і на його дно кинути шматочок присоленого хліба. Зараз традицію осучаснили і кидають цукерки, печиво чи інші дрібні лакітки.

Звідки походить традиція і що вона означає?

Дослідниця Світлана Гончарук у статті «Клади перед людей хліб на столі» («Україна молода», 2010) пояснює: «Це пригощення для корови-годувальниці й оберіг від лихого ока».

На київському Поліссі побутує повір’я: якщо жінка носитиме молоко вдові чи бідній людині безоплатно, і та людина взамін даватиме хліб та сіль – в корови, яка тим даром почастується, жодна відьма не зможе вкрасти (відібрати) молоко.

Первісно цей жест гостинності (повернути банку зі шматочком хліба) стосувався саме віддяки за молочні продукти – молоко, кисляк, сметану, жентицю тощо. Відповідно, ставилися саме ті смаколики, які припадуть до душі корові.

Однак в цій традиції відображене ще одне вірування українців – про те, що порожній посуд символізує щось нехороше (згадаймо – переходити з порожніми відрами не годиться, порожню склянку чи пляшку на столі намагаються не тримати, а на одному з найважливіших для людини свят весіллі присутня обрядова ложка-повниця, яка завжди наповнена і саме цим символізує достаток). Відповідно, за цією логікою відпустити людину зі свого дому з порожнім посудом – це не побажати їй достатку.

Не віддають українці (принаймні ті, які залюблені у традицію) порожнім і зичений посуд. Аби не переводився добробут ні в тих, хто позичав, ні в тих, хто приймав той посуд у позику. Направду – традиція взаємної гостинності – така проста у виконанні та містка за змістом.

Днями нашу увагу привернув допис у мережі покутянина, котрий зараз на війні боронить країну. З міркувань безпеки чоловік обрав псевдо «Марко Биковскі». Він добре знається на традиційній кухні, сам смачно готує і щиро популяризує ту культуру, в якій вихований. Ось що він написав: «Коли стояли на блокпосту, то місцева нам принесла слоїки (банки – Авт.) з повидлом, сметаною та молоком. З останнього я успішно жарив млинці. Ну і прийшла черга повертати банки. І коли я їх приніс, то вона здивувалася, чому на дні лежали печиво та цукерки. Це було її перше знайомство з традиціями мого регіону. В мене дома прийнято не повертати порожній слоїк. В порожню посудину при поверненні ми обов'язково кладемо чи грінку хліба, чи печиво, чи цукерки. Невідомо звідки пішла ця традиція. Але для нас, це один з проявів подяки».

В українців чимало традицій гостинності та доброї волі – придорожні криниці, призначені не тільки для сусідів, а й для подорожніх, особлива гостина «прийти на свіжину» (на м’ясне частування до господаря, який заколов кабана), дружні толоки (гуртова робота для зведення житла чи виконання інших великих об’ємів роботи), сучасна традиція волонтерства та гуртової допомоги «рідним незнайомцям».

Традиція не повертати слоїк порожнім у цьому переліку, можливо, й маленька. А хоча.. Все велике добро складається з малих вчинків. Малих, але не дрібних. Промовистих.

Іванна СТЕФ’ЮК,

кандидатка філологічних наук, письменниця, кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» БЦКМ

упражнения для пресса

Вкусные кулинарные рецепты

шаблоны joomla 2.5 бесплатно