Гончарний промисел Василя Николайка

1 16Художня культура Бессарабії чи не найкраще проявила себе у декоративно-ужитковому мистецтві, зокрема народному гончарстві, що має давню традицію й цікаві прояви колективної та індивідуальної творчості. Кожен майстер, розвиваючись у загальному руслі, формував спільну традицію, створюючи авторські глиняні вироби. Одним з найбільших осередків наприкінці ХІХ століття стало село Коболчин Сокирянського (нині Дністровського) району. Вироби цих народних майстрів вирізняються оригінальною художньою мовою, пластикою форм та орнаментальним декором. Історично усталений асортимент гончарних виробів відповідав практичним потребам, особливостям побуту та функціональним призначенням. Вони виконували ужиткову, естетичну та обрядову функції.

1 17
Подружжя Василь та Ольга Николайки

У 1949 році в селі Коболчин у родині гончарів народився славний майстер народного мистецтва Василь Николайко. Творчі задатки успадкував він від батька Івана Дмитровича (1909-1986), який став його вчителем та наставником. Початкову загальну освіту Василь Іванович здобув у Коломийській школі, де навчався вісім років на відмінно (пішов до школи у вісім з половиною років). Він був учасником і переможцем обласних учнівських олімпіад з географії, хімії та фізики. У 1965-1969 рр. здобув середню спеціальну освіту в Чернівецькому індустріальному технікумі за спеціальністю «Машинобудування» (нині - Чернівецький індустріальний фаховий коледж). Після навчання переїхав у Донецьк, де працював на заводі фрезерувальником.

У 1971 році Василь Іванович повернувся на батьківщину у село Коболчин і там разом з батьком почав займатися гончарною справою. Цього ж року познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Миколаївною. Згодом ненадовго майстер переїжджає працювати фрезерувальником на Донецький завод точного машинобудування «ТОЧМАШ». Через чотири роки знову переїжджає у місто Сокиряни, де працює майстром на філії Коломенського тепловозобудівного заводу.

Ще до навчання у сільській школі, з раннього дитинства Василь займався гончарною справою. При пильному наставництві батька разом із братами Іваном, Віктором та Михайлом опановували усі технологічні прийоми роботи на гончарному крузі, який змайстрував Іван Дмитрович.

Династія Николайків у Коболчині була відомою та шанованою серед людей. Лише Василь Николайко за 72 роки наполегливої творчої праці створив чималу кількість авторських виробів. Їх часто продавав на ярмарках, фестивалях та етнографічних святах, брав участь в обласних виставках. Провів чимало майстер-класів для молоді. З великою кількістю робіт Василя Николайка можна ознайомитися, відвідавши його власну майстерню-музей. Її частими гостями стають туристи з різних областей України та з-за кордону. Немало своїх робіт майстер подарував Сокирянському історичному музею.

 1 6  1 19  1 18
Видобування глини Створення гончарного виробу Процес декорування виробу

Василь Николайко створює традиційні гончарні форми: горщики, глечики, макітри, вази, гладущики, миски, полумиски, баньки, кухлики, кварти, вазони, гаваноси, двійнята, друшляки, чурупіти, люльки та інший побутовий і обрядовий посуд. Усі свої вироби майстер виготовляє з коричневої глини, яка по-коболчинськи називається «глей». Видобуває її у себе на городі, оскільки місцевість багата на глиняні поклади. Сама сировина має добрі властивості: високу пластичність, а після випалу не пропускає воду. Головний пристрій змайстрував власноруч. Дрібні приставні частини – ручки та носики ліпить окремо, а вже потім прикріплює рідкою глиною – шлікером. Після виготовлення виробів, сушить їх в майстерні на верхніх полицях у природніх умовах. Посуд розписує ангобами: чорною, білою і коричневою глинами. Фляндрувати, ріжкувати чи ритувати часто допомагає дружина Ольга. Відповідно до технік виконання глиняні роботи отримують різний характер декору: графічний, живописний та рельєфний. Геометричний ахроматичний орнамент на теракотових виробах майстра часто складається із прямих, хвилястих ліній та рисок, які підкреслюють плічка, шийки та вінця посудин. Композиції орнаментів різноманітні за характером: симетричні, асиметричні, радіальні, довільні й ритмічні. Другу групу складають вироби з ритованим декором: прямі, хвилясті лінії, завитки, рослинні мотиви. Третю – лощена димлена кераміка, інколи з ритованим орнаментом. Внутрішню поверхню макітр обробляє Василь Іванович зубчастим коліщатком. Інколи вінчик теракотових виробів формує вдавлюванням пальцями – фестони. Оздоблення побутового посуду більш стримане, ніж, наприклад, козацьких люльок. Усі вироби майстер випалює у власно створеній печі при температурі від 850° до 1000° С упродовж 10-12 годин. Після випалу посуд набуває теракотового відтінку - червоного, або темно-сірого (димлена кераміка), яка по-коболчинськи називається «сива».

1 2   1 4 1 3 

Ваза, теракота, ритування,

2020 рік

Вазон для квітів, теракота,

2020 рік

Ваза, чорнодимлена кераміка,

лощення,  ритування, 2018 рік

1 10  1 11  1 7

Горнец, теракота, ритування,

2018 рік

Горнец, чорнодимлена кераміка, лощення,

2018 рік

Глечик, теракота,

2018 рік

1 20  1 13  1 14 

Чайник, теракота, ритування,

2018 рік

Кавоварка (турочка), теракота,

2018 рік

Кружка, чорнодимлена кераміка,

лощення, 2001 рік

Окрема сторінка доробку Василя Івановича – керамічні писанки. Відповідно до тематики вони мають такі назви: «Коляда», «Вербна неділя», «Великодні дзвони», «Пасхальна», «Ангелочки», «Квіткова», «Весняна» та інші. Орнаментика на них охоплює геометричні, рослинно-геометричні, рослино-квіткові, орнітоморфні та релігійні мотиви. Такі твори майстер створював разом із онукою Діаною, ученицею філії Сокирянської художньої школи в селі Коболчин. Орнаментальний розпис ангобами дівчина виконувала під керівництвом викладачки Світлани Василівни Гонци. Юна майстриня демонструвала їх не лише на обласній, а й на виставці Всеукраїнської мистецької програми «Нові імена України» у м. Києві, де здобула перше місце, одержавши у 2013 році гран-прі.

У 2012 році в рамках створення гончарного комплексу кінця ХІХ-ХХ ст. у Чернівецькому обласному музеї народної архітектури і побуту під керівництвом народного майстра Василя Николайка було споруджено гончарний горн. Це сприятиме подальшій популяризації та відродженню народних промислів Бессарабії.

1 5  1 15  1 1 

Великодні писанки, теракота,

ангоби, 2013 рік

Люльки, ритування, теракотова, чорнодимлена кераміка,

2001 рік

Чурупіти, теракота,

2020 рік

Самобутня творчість Василя Івановича Николайка позначилася на бессарабській народній традиції. Саме його вироби – потужний засіб етнокультурної ідентифікації, поліінформативне джерело, крізь яке пройшла еволюція нематеріальної культурної спадщини краю. Помітний вплив на сучасні наукові дослідження у царині вітчизняної керамології справляє бессарабська гончарна школа, яка відкриває перспективи для подальшого дослідження творчості провідних майстрів краю.

Альона БЕЖЕНАР,

мистецтвознавиця,

методистка науково-методичного

відділу дослідження та популяризації

традиційної культури БЦКМ

упражнения для пресса

Вкусные кулинарные рецепты

шаблоны joomla 2.5 бесплатно