Наївні картини Марії Гебрін як засіб відображення етнокультури

Традиції та етнографічні особливості минулого українського народу чи не найкраще розкриваються в наївному малярстві. Народні майстри такі картини писали з особливою відповідальністю. Чи не єдина майстриня, яка працює у техніці наївного малярства у Чернівецькій області ˗ Марія Гебрін.

Марія Іванівна Гебрін працює у різних жанрах: історичному, сюжетно-побутовому та пейзажному. Роботи експресивні та водночас сповнені внутрішньої гармонії і спокою. Ретроспективність та лаконічність композиції, яскрава поліхромна палітра кольорів, умовність лінійної та повітряної перспективи, лінеарне моделювання форм та образів лубка – визначальні засоби виразності живопису, завдяки яким художниця формує персональний стиль.

Марія Гебрін

Народилася М. Гебрін 14 листопада 1954 р. у с. Іванівці Кельменецького району Чернівецької області. Професійну освіту здобула у Московському університеті мистецтв імені Н. К. Крупської (1986-1992 р. н.). Працювала у рідному селі педагогом у середній школі та викладачем у Кельменецькій художній школі філії с. Іванівці. ЇЇ методологічні принципи у викладанні були спрямовані на те, щоби кожен учень якнайширше, найдосконаліше усвідомив багатоманітність образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Вихованці Марії Іванівни неодноразово займали призові місця на всеукраїнських, обласних, районних, шкільних конкурсах та виставках.

У 2001 році М. І. Гебрін стала членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Диференціація її творчості містить великий набуток у виставковій діяльності – персональні й колективні вернісажі (Київ, Чернівці). За творчі здобутки майстриня удостоєна лауреата обласної премії ім. Георгія Гараса, Міжнародної літературно-мистецької премії
ім. О. Кобилянської, нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури і туризму України.

"Напій дівчино коня", 2017 рік.	"Біля криниці", 2018 рік	"Перше побачення", 2018 рік

Антологія творів Марії Гебрін демонструє нам емпіричні сцени з буденного життя селян, відзначення свят, дотримання звичаїв та проведення обрядів, багатство природи, щедру родючість її землі тощо. Інтерпретація творів на народну тематику дозволяє глядачу побачити в них глибокі аксіологічні основи: мудрість, майстерність, темперамент, етику українців.

Інспірування етнічними інтенціями створюють широкий простір для рефлексування над живописними композиціями – «Господиня», «Ґаздиня», «Господарство», «За куделею», «На вечорниці», «Колядки», «Дівчина йде по воду» та ін. На цих картинах присутні символічні образи – національні типажі, де кожен із них є важливим та взаємоувиразнюючим – жінка-мати, господиня та господар, пастух, рибалка, бджоляр, столяр, ткаля... Усі вони одягнені в традиційний народний стрій. Особливістю сюжетів народних картин Марії Іванівни є взаємозв’язок їхнього антуражу з місцевістю – церкви, вітряки, хатки, плоти, ліси, ставки, річки та місточки.

"Прогулянка О.Кобилянської", 2018 рік	"Не прийшов", 2019 рік	"Чарівна злодійка", 2020 рік

У творчому доробку майстрині хочеться виокремити також твори інтимного спрямування: «Біля криниці», «Два дубки», «Побачення», «Напій дівчино коня», «Перше побачення», «Неси ж, Галю, воду», «Гоноровий парубок», «Солодкі вишні», «Залицяння», «Сватання» «Ці квіти тобі», «Чарівна злодійка»… І картин таких є чимало, тому ця тема є завжди улюбленою та залишається невичерпним джерелом фантазії. М. І. Гебрін глибоко замислюється над глибинним змістом, філософською і морально-етичною природою кохання. Пише на картоні молодих дівчину і парубка та їхні міжособистісні почуття, сповнені чуттєвості та духовності: хлопець ледь торкається руки дівчини, боязно та ніжно обнімає її, злегка схиляє голову до неї, дарує квіти, мовить теплі і лагідні слова, просить напоїти коня, запрошує на побачення, возить верхи на коні. Юна дівчина – джерело недоторканності, чистоти, вроди, найкращих моральних якостей та багатого внутрішнього світу. Хлопець – символ сили, мужності, честі. Такі сюжети майстриня пише у нерозривному зв’язку з ментальною рисою українців – кордоцентризмом, тобто відчуття дійсності не стільки розумом, скільки емоцією, серцем.

Трапляються також сюжети нерозділеного кохання. «Не прийшов» – картина передає смуток молодої дівчини, до якої не прийшов на побачення хлопець. «Старий до молодої залицяється» – зображено кохання, що було неприйнятним, дівчина показує чоловікові на гарбуза, тобто це означало відмову.

Яскравою сторінкою у творчості М. Гебрін є серія картин «Життя та творчість Ольги Кобилянської». Це своєрідний літопис, у якому засобами художньої мови майстриня прагне перенести глядача у світ творчої особистості, пройтися її стежинами життя, відвідати рідні простори, перегорнути сторінки літературних творів.

Народні картини Марії Іванівни Гебрін – генетична пам'ять, символ і оберіг національної самобутності, форма патріотичного буття, показник високих та естетичних якостей українського народу.

Альона БЕЖЕНАР – мистецтвознавиця,

методистка науково-методичного відділу

дослідження та збереження традиційної культури

Буковинського центру культури і мистецтва